Агробіоценологія – комплексна навчальна дисципліна, що вивчає зв'язки між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні певного біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їх районування, взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва.
Програма вивчення навчальної дисципліни "Агробіоценологія" складена відповідно до освітньо-професійної програми ОС «Магістр» спеціальності 101 «Екологія».
Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення зв'язків між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні певного біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їх районування, взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
– хорологію агробіоценозів: просторову структуру видів, розподіл агробіоценозів різного рангу залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища;
– дію екологічних чинників на формування та стійкість агробіоценозів;
– взаємодію компонентів в агробіоценозі;
– міграцію хімічних елементів за харчовими ланцюгами та компонентами агробіоценозу, обмін між біоценозами;
– функціонування агробіоценозів в умовах техногенезу;
– комплекс заходів для управління якістю агробіоценозів;
– способи мінімізації негативних впливів.
вміти:
– застосовувати отримані знання під час виконання польових досліджень і експертиз;
– проводити екологічний моніторинг різних агробіоценозів з урахуванням просторової структури видів, розподілу агробіоценозів різного рангу, залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища;
– розраховувати енергетичну ефективність агробіоценозів;
– розраховувати ефективність використання природних ресурсів;
– визначати винос біогенних елементів з агробіоценозів;
– розробляти заходи для отримання екологічно чистої продукції та збереження біоценозів різних ландшафтів;
– використовувати науково-технічні досягнення в поєднанні з принципами природокористування в разі розв'язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.
Мета та завдання навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни
"Заповідна справа" і
засвоєння
майбутніми фахівцями-екологами необхідного мінімуму знань
про
екополітичні, теоретичні та практичні основи, нормативно-правове
наукове
та інституційне забезпечення заповідної справи та формування і п
них
навиків із охорони та управління об'єктами і територіями природно-
заповідного фонду та екомережі, їх створення та розширення.
Завданнями курсу є:
· мотивувати необхідність заповідання та визначити понятая про місця заповідної справи в сучасній природоохоронній діяльності в контексті концепції збалансованого розвитку;
· ознайомити з історією розвитку заповідної справи в Україні і світі та еволюцією підходів до збереження природи;
· розкрити основні форми функціювання об'єктів природно заповідного фонду (ПЗФ), їх значення для збереження біотичного різноманіття та підтримки біогеохімічних циклів;
· скласти уяву про сучасний стан, загальні принципи формування | мережі об'єктів, територій та акваторій ПЗФ, їх класифікацію, а також про формування екомереж;
· ознайомити студентів з основними нормативно-правовими актами в галузі заповідної справи в світі та Україні (конвенціями, кодексами, законами, указами, та ін.);
· сформувати у студентів вміння застосовувати набуті знання для наукового обґрунтування створення об’єктів та територій ПЗФ та управління ними, а також про систему їх інституційної підтримки як галузі діяльності;
· закласти розуміння специфіки наукових досліджень, моніторингу, рекреаційної, освітньої та інформаційної діяльності об'єктів-установ ПЗФ.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:
· роль та значення природно-заповідних територій та об’єктів в житті біосфери і суспільства;
· етапи історичного і концептуального розвитку та сучасний стан заповідної справи;
· категорії природно-заповідного фонду;
· класифікацію об'єктів та організацію управління системою ПЗФ;
· основні функції територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
· роль екологічної мережі у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття;
· принципи формування національної, регіональних та локальних екомереж, загальні поняття про Всеєвропейську екомережу і відповідні нормативно-правові документи;
· рекреаційне значення об’єктів і територій ПЗФ;
· екосистемні функції заповідних територій та їх роль щодо збалансованого розвитку;
· чинне міжнародне і національне природоохоронне законодавство в сфері заповідної справи;
· принципи збереження, відновлення та розширення територій та об’єктів ПЗФ;
· підходи до організації охорони, наукових досліджень, ведення Літопису природи, рекреаційної, освітньої та інформаційної діяльності на базі об'єктів-установ ПЗФ;
вміти:
· визначати категорію природно-заповідного фонду;
· проводити дослідження територій на предмет виявлення цінних для заповідання об'єктів;
· проводити рекреаційну оцінку території ПЗФ;
· проводити дослідження заповідних об'єктів;
· працювати з нормативно-правовою документацією, що стосується територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
· використовувати знання заповідної справи та особливості формування екомережі для збереження ландшафтного та біорізноманіття;
· обґрунтувати доцільність заповідання нових територій на основі даних про географічний, екосистемний та економічний стан території з використанням відповідних критеріїв створення заповідних об'єктів і територій;
· розробляти схему оптимізації ПЗФ окремого регіону згідно вимог законодавства, користуючись еколого-економічними показниками стану територій;
· використовувати принципи заповідання територій;
· розробляти проекти організації території об'єктів ПЗФ;
· проводити наукові дослідження в заповідних екосистемах, організовувати еколого-освітню, просвітню, рекреаційну діяльність та громадський контроль.
Мета та завдання навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни «Біологія» є формування у студентів фундаментальних уявлень про живі організми, їх організацію, особливості функціонування, походження, розвиток, різноманіття та систематику в умовах впливу різних екологічних чинників на організми та на їх середовище.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Біологія» є:
- вивчення структури та функції різних організмів;
- з’ясування особливостей живого на субклітинному та клітинному рівняха також на рівні організму;
- вивчення характерних особливостей мікробо-, фіто- та зооценозів в різних екологічних умовах;
- визначення генотипових ознак, типів мінливості та оцінка впливу мутагенів на спадковість живих організмів;
- вивчення механізмів адаптації живих організмів до дії шкідливих факторів і можливості управління цими процесами.
На основі знань набутих внаслідок вивчення дисципліни студент повинен знати:
ü клітинні та неклітинні форми життя, будову та функції прокаріотичних й еукаріотичних клітин;
ü морфологічну та хімічну організацію клітин;
ü особливості обміну речовин і перетворення енергії в клітині;
ü типи розмноження та особливості розвитку живих організмів в онто- та філогенезі;
ü основні закономірності спадковості та мінливості організмів;
ü загальні положення еволюційного вчення, типи доборів, механізми видоутворення та еволюційного процесу;
ü різноманіття тваринного та рослинного світу;
ü біологічні та екологічні особливості організмів;
ü екологічні групи тварин і рослин, а також їх життєві форми;
ü реакції живих організмів на вплив факторів навколишнього середовища;
вміти:
ü досліджувати організми на мікроскопічному та макроскопічному рівнях;
ü проводити експерименти в природних та лабораторних умовах;
ü визначати видову належність живих об'єктів за зовнішніми ознаками, за життєвими проявами та за допомогою визначників;
ü виготовляти біологічні препарати, а також навчальні та наукові колекції;
ü аналізувати та оцінювати вплив екологічних факторів на живі організми;
ü здійснювати моніторинг за станом організмів на різних рівнях їхньої організації;
ü аналізувати причини та наслідки еволюційних змін, що стосуються організмів, популяцій, екосистем та біосфери;
ü оцінювати динаміку видового різноманіття організмів у біоценозах.