Агробіоценологія – комплексна навчальна дисципліна, що вивчає зв'язки між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні певного біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їх районування, взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва.

Програма вивчення навчальної дисципліни "Агробіоценологія" складена відповідно до освітньо-професійної програми ОС «Магістр» спеціальності 101 «Екологія».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення зв'язків між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні певного біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їх районування, взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

– хорологію агробіоценозів: просторову структуру видів, розподіл агробіоценозів різного рангу залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища;

– дію екологічних чинників на формування та стійкість агробіоценозів;

– взаємодію компонентів в агробіоценозі;

– міграцію хімічних елементів за харчовими ланцюгами та компонентами агробіоценозу, обмін між біоценозами;

– функціонування агробіоценозів в умовах техногенезу;

– комплекс заходів для управління якістю агробіоценозів;

– способи мінімізації негативних впливів.

вміти:

– застосовувати отримані знання під час виконання польових досліджень і експертиз;

– проводити екологічний моніторинг різних агробіоценозів з урахуванням просторової структури видів, розподілу агробіоценозів різного рангу, залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища;

– розраховувати енергетичну ефективність агробіоценозів;

– розраховувати ефективність використання природних ресурсів;

– визначати винос біогенних елементів з агробіоценозів;

– розробляти заходи для отримання екологічно чистої продукції та збереження біоценозів різних ландшафтів;

– використовувати науково-технічні досягнення в поєднанні з принципами природокористування в разі розв'язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.


Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни "Заповідна справа" і
засвоєння майбутніми фахівцями-екологами необхідного мінімуму знань
про екополітичні, теоретичні та практичні основи, нормативно-правове
наукове та інституційне забезпечення заповідної справи та формування і п
них навиків із охорони та управління об'єктами і територіями природно-
заповідного фонду та екомережі, їх створення та розширення.

Завданнями курсу є:

·        мотивувати необхідність заповідання та визначити понятая про місця заповідної справи в сучасній природоохоронній діяльності в контексті концепції збалансованого розвитку;

·        ознайомити з історією розвитку заповідної справи в Україні і світі та еволюцією підходів до збереження природи;

·        розкрити основні форми функціювання об'єктів природно заповідного фонду (ПЗФ), їх значення для збереження біотичного різноманіття та підтримки біогеохімічних циклів;

·        скласти уяву про сучасний стан, загальні принципи формування | мережі об'єктів, територій та акваторій ПЗФ, їх класифікацію, а також про формування екомереж;

·        ознайомити студентів з основними нормативно-правовими актами в  галузі заповідної справи в світі та Україні (конвенціями, кодексами, законами, указами, та ін.);

·        сформувати у студентів вміння застосовувати набуті знання для наукового обґрунтування створення об’єктів та територій ПЗФ та управління ними, а також про систему їх інституційної підтримки як галузі діяльності;

·        закласти розуміння специфіки наукових досліджень, моніторингу, рекреаційної, освітньої та інформаційної діяльності об'єктів-установ ПЗФ.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

·        роль та значення природно-заповідних територій та об’єктів в житті біосфери і суспільства;

·        етапи історичного і концептуального розвитку та сучасний стан заповідної справи;

·        категорії природно-заповідного фонду;

·        класифікацію об'єктів та організацію управління системою ПЗФ;

·        основні функції територій та обєктів природно-заповідного фонду;

·        роль екологічної мережі у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття;

·        принципи формування національної, регіональних та локальних екомереж, загальні поняття про Всеєвропейську екомережу і відповідні нормативно-правові документи;

·        рекреаційне значення обєктів і територій ПЗФ;

·        екосистемні функції заповідних територій та їх роль щодо збалан­сованого розвитку;

·        чинне міжнародне і національне природоохоронне законодавство в сфері заповідної справи;

·        принципи збереження, відновлення та розширення територій та об’єктів ПЗФ;

·        підходи до організації охорони, наукових досліджень, ведення Лі­топису природи, рекреаційної, освітньої та інформаційної діяльності на базі об'єктів-установ ПЗФ;

 

вміти:

·        визначати категорію природно-заповідного фонду;

·        проводити дослідження територій на предмет виявлення цінних для заповідання об'єктів;

·        проводити рекреаційну оцінку території ПЗФ;

·        проводити дослідження заповідних об'єктів;

·        працювати з нормативно-правовою документацією, що стосується територій і обєктів природно-заповідного фонду.

·        використовувати знання заповідної справи та особливості форму­вання екомережі для збереження ландшафтного та біорізноманіття;

·        обґрунтувати доцільність заповідання нових територій на основі даних про географічний, екосистемний та економічний стан території з ви­користанням відповідних критеріїв створення заповідних об'єктів і територій;

·        розробляти схему оптимізації ПЗФ окремого регіону згідно вимог законодавства, користуючись еколого-економічними показниками стану територій;

·        використовувати принципи заповідання територій;

·        розробляти проекти організації території об'єктів ПЗФ;

·        проводити наукові дослідження в заповідних екосистемах, органі­зовувати еколого-освітню, просвітню, рекреаційну діяльність та громадський контроль.


Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни «Біологія» є формування у студентів фундаментальних уявлень про живі організми, їх організацію, особливості функціонування, походження, розвиток, різноманіття та систематику в умовах впливу різних екологічних чинників на організми та на їх середовище.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Біологія» є:

- вивчення структури та функції різних організмів;

- зясування особливостей живого на субклітинному та клітинному рівняха також на рівні організму;

- вивчення характерних особливостей мікробо-, фіто- та зооценозів в різних екологічних умовах;

- визначення генотипових ознак, типів мінливості та оцінка впливу мутагенів на спадковість живих організмів;

- вивчення механізмів адаптації живих організмів до дії шкідливих факторів і можливості управління цими процесами.

На основі знань набутих внаслідок вивчення дисципліни студент повинен знати:

ü      клітинні та неклітинні форми життя, будову та функції прокаріотичних й еукаріотичних клітин;

ü морфологічну та хімічну організацію клітин;

ü особливості обміну речовин і перетворення енергії в клітині;

ü      типи розмноження та особливості розвитку живих організмів в онто- та філогенезі;

ü основні закономірності спадковості та мінливості організмів;

ü      загальні положення еволюційного вчення, типи доборів, механізми видоутворення та еволюційного процесу;

ü різноманіття тваринного та рослинного світу;

ü біологічні та екологічні особливості організмів;

ü екологічні групи тварин і рослин, а також їх життєві форми;

ü реакції живих організмів на вплив факторів навколишнього середовища;

вміти:

ü досліджувати організми на мікроскопічному та макроскопічному рівнях;

ü проводити експерименти в природних та лабораторних умовах;

ü визначати видову належність живих об'єктів за зовнішніми ознаками, за життєвими проявами та за допомогою визначників;

ü виготовляти біологічні препарати, а також навчальні та наукові колекції;

ü аналізувати та оцінювати вплив екологічних факторів на живі організми;

ü здійснювати моніторинг за станом організмів на різних рівнях їхньої організації;

ü аналізувати   причини   та   наслідки   еволюційних   змін,   що стосуються організмів, популяцій, екосистем та біосфери;

ü оцінювати   динаміку   видового   різноманіття   організмів у біоценозах.