Передбачається вивчення комплексу робіт, спрямованого на відновлення продуктивності та господарської цінності земель, а також на поліпшення умов навколишнього середовища, пов’язаних з новоствореним ґрунтовим покривом.

Мета вивчення навчальної дисципліни: забезпечення формування знань з комплексом робіт, що спрямовані на відновлення продуктивності та господарської цінності порушених земель, а також покращення умов навколишнього середовища та про походження та розвиток ґрунтів, що зазнали техногенного впливу.

Завданням дисципліни є формування у студентів теоретичних і практичних знань про організацію робіт по рекультивації, охороні та облаштуванню порушених земель.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

·        основні етапи та стадії рекультивації техногенних і природних ландшафтів;

·        мати уявлення про основні заходи по рекультивації та облаштуванню різних категорій порушених земель.

вміти:

·        організовувати заходи по охороні, рекультивації порушених земель і подальшому режиму їх використання;

·        використовувати доступні матеріали моніторингу навколишнього середовища для створення схем оптимізації родючості ґрунтів і створення новітніх територій сільськогосподарського, рекреаційного або водоохоронного призначення.

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність: Здатність розв’язувати типові спеціалізовані задачі в професійної діяльності щодо проведення рекультивації земель на порушених землях виробничих ділянок гірничодобувних, будівельних, гірничо-будівельних, геологорозвідувальних, проектних і науково-дослідних організацій.

Загальні компетентності:

1. Здатність до абстрактного мислення, до аналізу та синтезу на основі логічних аргументів та перевірених фактів.

2. Уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

3. Здатність приймати обґрунтовані рішення.

4. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

5. Знання та розуміння предметної області.

6. Здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. Здатність показувати знання і розуміння основних теорій, методів, принципів, технологій і методик в галузі рекультивації земель;

2. Здатність застосовувати спеціальні методи та засоби під час рекультивації земель;.

3. Здатність використовувати нормативні та довідкові матеріали, технологічну документацію, державні стандарти при складанні та оформленні проекту рекультивації земель;

4. Здатність визначати характеристику порушених земель;

5. Здатність визначати напрямки та види рекультивації земель;

6. Здатність володіти методами організації робіт з рекультивації земель;

7. Здатність контролювати проведення робіт з рекультивації земель;

8. Здатність проводити моніторинг та оцінювати поточний стан навколишнього середовища;

9. Здатність аналізувати якість проведених робіт з рекультивації земель.

Міждисциплінарні зв’язки: Для оволодіння дисципліною «Рекультивація земель» необхідні знання з таких дисциплін як:методологія оцінки якості ґрунтів, ґрунтознавство, ґрунти, їх класифікація, картографія ґрунтів. Набуті знання з даної дисципліни використовуються здобувачами при вивченні дисциплін: охорона і відтворення родючості ґрунтів, бонітування і якісна оцінка ґрунтів, моніторинг ґрунтів.

Передбачається вивчення комплексу робіт, спрямованого на відновлення продуктивності та господарської цінності земель, а також на поліпшення умов навколишнього середовища, пов’язаних з новоствореним ґрунтовим покривом.

Мета вивчення навчальної дисципліни: забезпечення формування знань з комплексом робіт, що спрямовані на відновлення продуктивності та господарської цінності порушених земель, а також покращення умов навколишнього середовища та про походження та розвиток ґрунтів, що зазнали техногенного впливу.

Завданням дисципліни є формування у студентів теоретичних і практичних знань про організацію робіт по рекультивації, охороні та облаштуванню порушених земель.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

·        основні етапи та стадії рекультивації техногенних і природних ландшафтів;

·        мати уявлення про основні заходи по рекультивації та облаштуванню різних категорій порушених земель.

вміти:

·        організовувати заходи по охороні, рекультивації порушених земель і подальшому режиму їх використання;

·        використовувати доступні матеріали моніторингу навколишнього середовища для створення схем оптимізації родючості ґрунтів і створення новітніх територій сільськогосподарського, рекреаційного або водоохоронного призначення.

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність: Здатність розв’язувати типові спеціалізовані задачі в професійної діяльності щодо проведення рекультивації земель на порушених землях виробничих ділянок гірничодобувних, будівельних, гірничо-будівельних, геологорозвідувальних, проектних і науково-дослідних організацій.

Загальні компетентності:

1. Здатність до абстрактного мислення, до аналізу та синтезу на основі логічних аргументів та перевірених фактів.

2. Уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

3. Здатність приймати обґрунтовані рішення.

4. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

5. Знання та розуміння предметної області.

6. Здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. Здатність показувати знання і розуміння основних теорій, методів, принципів, технологій і методик в галузі рекультивації земель;

2. Здатність застосовувати спеціальні методи та засоби під час рекультивації земель;.

3. Здатність використовувати нормативні та довідкові матеріали, технологічну документацію, державні стандарти при складанні та оформленні проекту рекультивації земель;

4. Здатність визначати характеристику порушених земель;

5. Здатність визначати напрямки та види рекультивації земель;

6. Здатність володіти методами організації робіт з рекультивації земель;

7. Здатність контролювати проведення робіт з рекультивації земель;

8. Здатність проводити моніторинг та оцінювати поточний стан навколишнього середовища;

9. Здатність аналізувати якість проведених робіт з рекультивації земель.

Міждисциплінарні зв’язки: Для оволодіння дисципліною «Рекультивація земель» необхідні знання з таких дисциплін як:методологія оцінки якості ґрунтів, ґрунтознавство, ґрунти, їх класифікація, картографія ґрунтів. Набуті знання з даної дисципліни використовуються здобувачами при вивченні дисциплін: охорона і відтворення родючості ґрунтів, бонітування і якісна оцінка ґрунтів, моніторинг ґрунтів.

Передбачається вивчення нормативно-правового, інформаційного та організаційного забезпечення грошової оцінки земель, в тому числі теоретичної і правової основи нормативної грошової оцінки та експертної грошової оцінки земельних ділянок і загальні процедури їх визначення.

Мета сформувати у студентів теоретичні і практичні знання, вміння знаходити і правильно застосовувати необхідну земельно-оціночну інформацію в різних аспектах сучасних земельних відносин. Ці знання та вміння стають особливо актуальними у зв’язку з очікуваним запровадженням в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення, що вимагатиме забезпечення об’єктивної грошової оцінки земель та арбітражу спірних питань.

Завданням дисципліни є формування у сучасного студента світогляду щодо грошової оцінки земель, в тому числі існуючої на сьогодні правової нормативної землеоціночної бази, теоретичних знань про основні методичні підходи до нормативної та експертної грошової оцінки і практичних навичок щодо уміння розрахувати вартість земель різного функціонального призначення.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Нормативна та експертна оцінка земель» студенти повинні знати:

·        знати основні теоретичні та правові основи грошової оцінки земель;

·        знати способи здійснення експертизи землевпорядних та земле- оціночних робіт.

вміти:

·        вміти відшукати і скористатися будь-яким нормативним документом, що регламентує землеоціночну діяльність та пов’язані з нею питання;

·        мати чітке уявлення про порядок розрахунку нормативної та експертної грошової оцінки земель різного функціонального призначення.

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність: Здатність визначати та розв’язувати складні задачі та проблеми, приймати відповідні аналітичні та управлінські рішення у сфері нормативної та експертної оцінки земель або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій в умовах невизначеності.

Загальні компетентності:

1. Здатність критично мислити та генерувати нові ідеї.

2. Здатність до абстрактного мислення, аналізу, синтезу та встановлення взаємозв’язків між явищами та процесами.

3. Здатність проявляти лідерські навички, мотивувати людей, працювати у команді.

4. Здатність вести професійну комунікацію.

5. Здатність до інноваційної діяльності.

6. Здатність проводити дослідження та презентувати результати.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. Здатність застосовувати науковий, аналітичний, методичний інструментарій.

2. Здатність до професійної комунікації в сфері оцінки земель іноземною мовою.

3. Здатність збирати, аналізувати та обробляти статистичні дані, науково-аналітичні матеріали, які необхідні для розв’язання завдань з оцінки земель.

4. Здатність використовувати сучасні інформаційні технології та економіко-математичні методи і моделі для оцінки земель.

5. Здатність формулювати професійні задачі в сфері нормативної та експертної оцінки земель, вибирати належні напрями і відповідні методи для їх розв’язання, беручи до уваги наявні ресурси.

7. Здатність обґрунтовувати управлінські рішення у сфері оцінки земель.

8. Здатність оцінювати можливі ризики та наслідки управлінських рішень.

9. Здатність застосовувати науковий підхід до формування та обґрунтування ефективних стратегій в сфері оцінки земель.

10. Здатність до розробки сценаріїв і стратегій розвитку систем оцінки земель.

11. Володіння сучасними підходами, методами та моделями, аналітичними інструментами та інформаційними технологіями оцінки і аналізу об'єктів нерухомості (земель) та прав на них для об'єктів цивільного права всіх форм власності в конкретних цілях, передбачених цивільним та іншим законодавством України.

12. Здатність застосовувати базові знання статистичних методів, методів регресійного, кореляційного, кластерного аналізу, методів кваліметрії та інших методів прикладної математики для моделювання ринку земель та властивостей земель.

13. Здатність створювати та запроваджувати моделі управління оціночними проектами, здатність систематизації та управління інформацією, планувати й реалізовувати заходи у сфері управління оціночною діяльністю земель.

14. Здатність застосовувати норми національних та міжнародних стандартів оцінки земель.

15. Здатність обґрунтовувати вибір стандартів та методів оцінки об’єкта (земель) в залежності від категорій і виду земель та цілей оцінки, визначати вартість об’єкта та обмеження і межі застосування отриманого результату.

16. Здатність застосовувати ГІС-технології для проведення автоматизованої грошової (нормативної та експертної) оцінки земельних ділянок.

20. Здатність роботи з відповідним програмним забезпеченням, для проведення автоматизованої оцінки земель.

Міждисциплінарні зв’язки: Для оволодіння дисципліною «Нормативна та експертна оцінка земель» необхідні знання з таких дисциплін як: математика ґрунтознавство, господарсько-економічна оцінка земель. Набуті знання з даної дисципліни використовуються здобувачами при вивченні дисциплін: охорона і відтворення родючості ґрунтів, бонітування і якісна оцінка ґрунтів.

Передбачається вивчення системи спостережень за властивостями ґрунтів, оцінки та прогнозу стану ґрунтів, що дозволить виявити небажані зміни та навчитися розробити заходи по їх усуненню.

Мета вивчення навчальної дисципліни – формування у здобувачів знань та умінь на основі отриманої інформації; уміння приймати рішення для запобігання розвиткові деградаційних процесів ґрунтогенезу, потенційна небезпека яких існує практично на всіх сільськогосподарських територіях України; відпрацьовувати рішення, спрямовані на стабілізацію та якісне покращання ґрунтів, екологізацію землеробської діяльності і досягнення кінцевого результату у вигляді розширеного відтворення родючості ґрунтів.

Завданням дисципліни є формування у здобувачів теоретичних і практичних знань про екологічні функції ґрунтового покриву, властивості ґрунту та трансформації цих властивостей і показників у просторі та часі та вмінні  відпрацювання на основі цієї інформації рішень, спрямованих на стабілізацію та якісне покращання ґрунтів, а також на попередження й усунення негативних ситуацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

·        основні навчально-правові документи, пов’язані з проведенням моніторингу ґрунтів (Земельний Кодекс України, Постанови Кабінету Міністрів України та ін.);

·        мету, завдання, об’єкти, методологію та види моніторингу ґрунтів;

·        основні показники, що використовують для діагностики стану ґрунтів і служать базою для проведення їх моніторингу;

·        структури, що забезпечують інформаційну базу моніторингу, вимоги до отриманої інформації та подальше використання цих матеріалів з метою прогнозування стану ґрунтів;

вміти:

·         використовувати законодавчу та нормативно-правову базу щодо моніторингу ґрунтів;

·        проводити та використовувати результати комп’ютерного карто­графування ґрунтів;

·        розробляти моделі управління ґрунтовими процесами;

·        приймати рішення та розробляти заходи щодо запобігання забрудненню і деградації ґрунтів;

·        проводити моніторинг ґрунтів.

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність: Здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми, що характеризуються комплексністю та невизначеністю умов і вимог, приймати управлінські рішення у сфері моніторингу ґрунтів, що передбачає застосування теорій та методів комплексу наук, постійне самонавчання, здійснення досліджень, впровадження інновацій.

Загальні компетентності:

1. Знання та розуміння предметної області;

2. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

3. Здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми;

4. Здатність діяти соціально відповідально;

5. Здатність мотивувати людей та рухатися до спільної мети;

6. Здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях;

7. Прагнення до збереження навколишнього середовища;

8. Здатність проведення досліджень на відповідному рівні;

9. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

10. Здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях;

11. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій;

12. Володіння базовими і знаннями в галузі інформатики й сучасних інформаційних технологій; навики використання програмних засобів і навики роботи в комп’ютерних мережах, уміння створювати бази даних і використовувати інтернет-ресурси

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. Здатність використовувати систему знань і умінь для моніторингу ґрунтового покриву;

2. Здатність збирати, аналізувати та обробляти статистичні дані, науково-аналітичні матеріали, які необхідні для розв’язання завдань з моніторингу ґрунтів.

3. Здатність застосовувати знання про сучасні досягнення в предметній області;

4. Володіння основами планування, проведення й оформлення досліджень з моніторингу ґрунтів;

5. Обґрунтування шляхів та методів оптимізації природного середовища та ґрунтокористування на основі камерального та польового дослідження їхнього стану, спонтанної та антропогенно-зумовленої динаміки, стійкості до антропогенних навантажень;

6. Володіння методологічними засадами моніторингу ґрунтів;

7. Здатність застосовувати знання законодавства і стандарту України;

8. Здатність застосовувати знання про сучасні досягнення в предметній області

9. Здатність застосовувати принципи стратегії сталого розвитку у своїй професійній діяльності;

10. Здатність використовувати знання про особливості ґрунтотворення для забезпечення функціонування ґрунту;

11. Уміння застосовувати сучасні методології охорони педосфери;

12. Здатність розробляти оптимальні варіанти використання ґрунту та ґрунтоохоронної діяльності;

13. Використання базових знань в галузі інформатики й сучасних інформаційних технологій; навики використання програмних засобів і навики роботи в комп’ютерних мережах, уміння створювати бази даних і використовувати інтернет-ресурси.

Міждисциплінарні зв’язки: Для оволодіння дисципліною «Моніторинг ґрунтів» необхідні знання з таких дисциплін як: ґрунтознавство, картографія ґрунтів. Набуті знання з даної дисципліни використовуються здобувачами при вивченні дисциплін: охорона і відтворення родючості ґрунтів, бонітування і якісна оцінка ґрунтів.

Дисципліна «Ґрунтознавство» є обов’язковою науково-природничою дисципліною для студентів спеціальності 201 „Агрономія” і забезпечує формування знань та розумінь основних ґрунтових процесів і режимів, що лежать в основі формування конкретних представників ґрунтового покриву, їх походження, географічного розповсюдження, властивостей, рівня родючості для розробки заходів щодо раціонального використання ґрунтів і підвищення їх родючості.

Метою навчальної практики є вивчення у природних та антропогенно змінених умовах ґрунтів різних ландшафтів із застосуванням і поглибленням набутих теоретичних знань з ґрунтознавства. Особлива увага надається агрономічній характеристиці кожного конкретного ґрунту.

Під час навчальної практики здобувачі проходять всі етапи та види пізнання ґрунтів як невід’ємної частини ландшафту, вивчають методи польової діагностики ґрунтів. Навчальна практика з ґрунтознавства закріплює теоретичні знання та надає практичні навички для прийняття фахівцем управлінських рішень щодо раціонального і ефективного використання земельних ресурсів.

Завданням практики є всебічне вивчення трансформації процесів ґрунтоутворення під впливом інтенсивних факторів землеробства та набуття практичних навичок діагностування ґрунтів. У процесі діагностування ґрунтового профілю та рівня родючості самого ґрунту ретельно вивчається вплив на ґрунтоутворення деградаційних процесів, характеру сільськогосподарського використання, тощо. На підставі дослідження ґрунту надається його агрономічна характеристика та розробляються відповідні рекомендації щодо заходів з підвищення родючості та раціонального використання ґрунтів.

У результаті проходження навчальної практики здобувач повинен:

знати:

ü правила діагностування ґрунтів;

ü фактори й умови ґрунтоутворення;

ü сутність ґрунтотворних процесів;

ü основні морфологічні ознаки ґрунтів;

ü правила закладання ґрунтових розрізів;

ü агрогенетичну та агрономічну характеристику ґрунтів;

ü окультурення (підвищення родючості) ґрунтів;

ü раціональне використання ґрунтів.

уміти:

ü практично застосовувати теоретичні знання набуті в процесі вивчення навчальної дисципліни «Ґрунтознавство»;

ü в польових умовах діагностувати основні підтипи і типи ґрунтів;

ü визначати ступінь еродованості ґрунтів

ü проводити камеральну обробку одержаних в ході практики матеріалів;

ü вести польовий ґрунтовий журнал;

складати звіт за результатами польових досліджень.

Передбачається вивчення загальних засад стандартизації, метрології та сертифікації, їх роль у ґрунтознавстві та оцінки якості ґрунтів.

Мета: ознайомлення студентів із структурою і змістом нормативно-методичної бази, порядком розроблення і впровадження нормативних документів тощо, а також з основами теорії вимірювань, принципів і методів управління якістю вимірювань, порядку державної атестації вимірювальних лабораторій та сертифікації земель і сільськогосподарської продукції.

Основним завданням вивчення дисципліни є:

§  ознайомлення з національною системою стандартизації в Україні;

§  знання національних і міжнародних стандартів групи 13.080 «Якість ґрунту» та порядку їх впровадження і перегляду;

§  вивчення основ метрології та теорії вимірювань;

§  вивчення основ кваліметрії та управління якістю продукції і послуг;

§  ознайомлення із світовим досвідом стандартизації, сертифікації та метрології, зокрема у галузі якості ґрунту.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

-                     знати основні принципи, об‘єкти та напрямки стандартизації і сертифікації в галузі ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів;

-                     знати способи забезпечення єдності вимірювань і контролю якості аналітичних робіт;

-                     знати нормативні вимоги до якості ґрунтів та її визначення;

-                     знати нормативно-правову базу і порядок сертифікації в Україні.

вміти:

-                     відшукати і скористатись будь-яким ДСТУ, що регламентує їхню фахову діяльність;

-                     мати чіткі уявлення про порядок розроблення нормативних документів та їхній правовий статус;

-                     забезпечувати і контролювати якість ґрунтово-агрохімічних робіт.

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність: здатність розв’язувати спеціалізовані задачі та практичні проблеми під час професійної діяльності у галузі стандартизації та сертифікації у сфері ґрунтознавства, що передбачає застосування методів і принципів національної, міжнародної, європейської стандартизації та сертифікації.

Загальні компетентності:

1. здатність до аналізу та синтезу;

2. здатність здійснювати пошук, аналізувати та критично оцінювати інформацію з різних джерел;

3. уміння працювати як індивідуально, так і в команді;

4. уміння ефективно спілкуватися на професійному та соціальному рівнях;

5. креативність, здатність до системного мислення, аналітичного аналізу;

6. наполегливість у досягненні мети;

7. розуміння необхідності навчання протягом життя та трансферу набутих знань;

8. відповідальність за якість виконуваної роботи;

9. ініціативність та підприємництво.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. управлінські, аудиторські та контролюючі навички;

2. здатність організувати роботи з визначення факторів, які впливають на якість ґрунту, з організації вимірювання та оцінки показників якості ґрунту;

3. здатність розробляти та вносити корективи у нормативну документацію;

4. здатність працювати з нормативними документами (національними, міжнародними, європейськими) та використовувати у своїй діяльності;

5. здатність проектувати, організовувати проектування системи забезпечення фахової дієздатності персоналу, його сертифікації та організовувати оцінку компетентності персоналу незалежним акредитованим органом із сертифікації;

6. здатність проектувати, організовувати проектування системи забезпечення відповідності підприємства, процесу, його сертифікації та організовувати оцінку незалежним акредитованим органом із сертифікації;

7. здатність вільно володіти термінологічною базою з метрології, розуміти науково-технічну та нормативну документацію державної метрологічної системи України, міжнародні та міждержавні рекомендації та настанови;

8. здатність виконувати технічні операції при випробуванні, повірці, калібруванні та інших операцій метрологічної діяльності;

9. здатність до забезпечення метрологічного супроводу технологічних процесів та сертифікаційних випробувань;

10. здатність здійснювати технічні заходи із забезпечення простежуваності, правильності, повторюваності та відтворюваності результатів вимірювань і випробувань за міжнародними стандартами;

11. здатність до здійснення налагодження і дослідної перевірки окремих видів приладів в лабораторних умовах і на об’єктах.