Мета навчальної дисципліни – сформувати загальні знання та вміння в області досліджень цілісних рослинних комплексів – рослинних угруповань і рослинного покриву у складі ландшафтів.

Вимоги до знань студентів:
1. розуміти принципи організації рослинних організмів в рослинні угруповання та систему взаємозв’язків всередині рослинних угруповань.
2. Знати головні структурно-функціональні ознаки фітоценозів.
3. Розуміти закономірності взаємозв’язків між фітоценозами та їхнім середовищем існування, давати загальну характеристику провідних факторів середовища.
4. Розуміти принципи та головні сучасні методи класифікації фітоценозів, принципи номенклатури виділених одиниць класифікації, мати уявлення про сучасні визнані школи класифікації рослинності та найбільш розповсюджені синтаксономічні зведення.
5. Знати закономірності розвитку рослинного покриву.
6. Мати уявлення про закономірності природно-географічного розподілу рослинності.
7. Мати уявлення про практичне застосування геоботанічних досліджень та їхніх результатів в інших наукових напрямках, в природоохоронній справі, а також у виробництві та інших галузяї господарської діяльності.

Вимоги до вмінь студентів:
1. В польових умовах, використовуючи стандартні геоботанічні методи і методики, визначати та описувати головні статичні якісні та кількісні ознаки рослинного угруповання.
2. Проводити рекогносцирувальні геоботанічні дослідження території для встановлення загальних рис рослинного покриву місцевості: складу переважаючих типів та асоціацій, їх екологічної приуроченості, стану збереження і типу господарського використання.
3. В умовах стаціонарних досліджень встановлювати структуру ценопопуляцій домінантів, едифікаторів та рідкісних видів, оцінювати їхній стан і прогнозувати напрямки змін.
4. В умовах стаціонарних досліджень виявляти і описувати короткотривалі зміни рослинності стаціонару, розпізнавати серед них оборотні і необоротні, встановлювати їхні ймовірні причини і прогнозувати напрямки розвитку рослинного покриву.
5. Застосовуючи польові методи оцінки екологічного режиму типів місцезростання, складати загальну характеристику екологічних умов, до яких приурочений фітоценоз та ординувати (розташовувати) його у системі градієнтів головних екологічних факторів місцевості.
6. Використовуючи масив геоботанічних описів, методи обробки фітоценотичних таблиць та правила номенклатури синтаксонів, здійснювати процедуру виділення однорідних груп фітоценозів та їхню класифікацію за принципами еколого-фітоценотичної (домінантної) та еколого-флористичної (метод Браун-Бланке) класифікацій.
7. В умовах маршрутно-рекогносцирувальних досліджень розпізнавати формації зональної та поясної рослинності, притаманних широтним зонам та висотним поясам території України.
8. Використовувати спеціальну геоботанічну літературу – геоботанічні карти, екологічні профілі, матеріали геоботанічного районування, екологічні шкали, довідники з фітоіндикації, зведені фітоценотичні таблиці, синтаксономічні схеми та продромуси тощо – для планування, здійснення і аналізу результатів власної науково- дослідної і науково-технічної роботи.

 

3.Програма навчальної дисципліни

ТЕМА №1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ФІТОЦЕНОЛОГІЇ
Лекція 1. Вступ. Фітоценологія як наука. 2 год.
Лекція 2. Поняття про рослинний покрив. Одиниці рослинного покриву. Закономірності розвитку. Парадигми фітоценології. – 2 год.


ТЕМА №2. ВЧЕННЯ ПРО ФІТОЦЕНОЗИ
Лекція 3. Вчення про фітоценози. Поняття про фітоценози. - 2 год.
Лекція 4. Ознаки та властивості фітоценозів. Склад та структура фітоценозів. – 2 год.
Лекція 5. Склад та структура фітоценозів (продовження). - 2 год.
Лекція 6. Динаміка фітоценозів. Динаміка рослинного покриву. – 4 год.


ТЕМА №3. ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ РОСЛИННОСТІ (СИНТАКСОНОМІЯ)
Лекція 7. Основи класифікації рослинності. – 6 год.

ТЕМА №4. ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Лекція 8. Ценопопуляції як структурні компоненти фітоценоза. - 4 год.

ТЕМА 5. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИННИХ УГРУПОВАНЬ
Лекція 9. Екологія рослинних угруповань. – 6 год.

ТЕМА 6. ПРИКЛАДНА ФІТОЦЕНОЛОГІЯ
Лекція 11. Прикладна фітоценологія: завдання, напрямки і методи. – 4 год. Фітоіндикація, екологічне профілювання, геоботанічне картографування,


Програма вивчення навчальної дисципліни «Біометрія» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки «бакалавр» спеціальності 205 – «Лісове господарство».

 Предметом вивчення навчальної дисципліни є загальні закономірності, принципи формування, функціонування та розвитку системи управління в лісовому господарстві.

Міждисциплінарні зв’язки
Перелік дисциплін, на які безпосередньо спирається вивчення даної дисципліни:математика, фізика, інформатика.
Перелік дисциплін, вивчення яких безпосередньо спирається на дану дисциплін: таксація, статистика, організація лісового господарства, планування та управління у лісовому господарстві.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Основи теорії ймовірностей.
2. Групування та статистична обробка науково-дослідних даних.
3. Аналіз даних та моделювання зв'язку між випадковими величинами.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета – оволодіння методами і технікою дослідження, чисельного опису та математичного моделювання об’єктів і явищ як предметів фахової діяльності бакалаврів лісового та садово-паркового господарства.
Завдання:
ознайомлення з основними теоретичними і методичними напрямами застосування біометрії в лісовому і садово-парковому господарстві;
освоєння основних засобів організації, планування ї здійснення експерименту та спостереження в лісовій і садово-парковій справі;
оволодіння основними принципами математичного моделювання об’єктів господарювання виходячи із позицій системного підходу;
вивчення теорії та практики побудови моделей методами математичної статистики як основного класу моделей, що застосовуються в лісовій і садово-парковій справі;
вивчення основ теорії вимірювання і помилок;
набуття навичок верифікації, інтерпретації та практичного застосування математичних моделей.

За результатами вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:
– способи збору лісівничої інформації та її стулення;
– принципи математичного моделювання об’єктів дослідження;
– засоби організації, планування і здійснення експерименту на лісогосподарському виробництві;
– теорію та практику побудови основних класів математичних моделей, що застосовуються у лісовій справі;
– питання верифікації, інтерпретації та практичного застосування математичних моделей.

вміти:
застосовувати методи математичної статистики для розв’язування конкретних прикладних задач спеціальних дисциплін;
розробляти прості математичні моделі, оцінювати їхні адекватність і точність;
оцінювати та інтерпретувати багатомірні моделі системного плану, одержувані сучасними засобами обчислювальної техніки.

 

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни 

Змістовий модуль 1. Основи теорії ймовірностей
Тема лекційного заняття 1. Вступ
Тема лекційного заняття 2. Основи теорії ймовірностей
Тема лекційного заняття 3. Розподіл випадкової величини

Змістовий модуль 2. Групування та статистична обробка науково-дослідних даних
Тема лекційного заняття 1. Техніка вивчення випадкових величин
Тема лекційного заняття 2.Числові характеристики розподілу випадкової величини
Тема лекційного заняття 3.Основні закони розподілу випадкової величини

Змістовий модуль 3. Аналіз даних та моделювання зв'язку між випадковими величинами
Тема лекційного заняття 1.Оцінювання параметрів розподілу випадкової величини
Тема лекційного заняття 2. Кореляційний аналіз
Тема лекційного заняття 3. Моделі зв’язку
Тема лекційного заняття 4. Основи дисперсійного аналізу


ПАСПОРТ

навчальної дисципліни «Зональні протиерозійні системи»

на 2020–2021 навчальний рік

 

Другий (магістерський) рівень вищої освіти

Спеціальність 205 «Лісове господарство»

Освітньо-професійна програма «Лісове господарство»

Кількість годин за навчальним планом – 120 .

Лекцій – 20 год., практичних занять – 20 год.

Форма підсумкового контролю – залік

Семестр, в якому викладається дисципліна – 3

Дисципліна – вибіркова

 

Анотація дисципліни:

Мета навчальної дисципліни

Формування у майбутніх спеціалістів системних знань щодо: причин і закономірностей розвитку водної та вітрової ерозії ґрунтів та інших несприятливих факторів природного середовища, комплексу протиерозійних заходів, диференційованих за зональним принципом, на основі яких майбутні фахівці здатні запроектувати обґрунтовану систему протиерозійних заходів з урахуванням зонального та ландшафтно-екологічного принципів ерозійної проблеми. Актуальність вивчення дисципліни «Зональні протиерозійні системи» зумовлена запровадженням в Україні ринку землі, при тому, що майже 20 млн га земель еродовані.

Компетентності

Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.

Загальні компетентності

1.Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

2.Здатність застосовувати знання на практиці;

6.Здатність навчатись та навчати;

7.Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;

 

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності

2.      Здатність використовувати знання й практичні навички з лісівничих дисциплін, новітні наукові розробки та передовий досвід практичного лісівництва для аналізу реального стану та розроблення ефективних заходів підвищення продуктивності лісів на локальному та регіональному рівнях;

6.      Здатність трактувати та використовувати у виробничій діяльності міжнародні і національні нормативні документи в галузі лісового і мисливського господарства, оцінювати діяльність органів державної виконавчої влади, щодо реалізації стратегії національної лісової політики;

8.      Здатність системно мислити для організації комплексного багатоцільового використання лісових ресурсів (деревних, недеревних та нематеріальних), включаючи екосистемні послуги лісових фітоценозів;

9.      Здатність використовувати професійні лісівничі знання й практичні навички та наукові рекомендації для організації і ефективної експлуатації систем захисних насаджень різного цільового призначення;

12.    Здатність здійснювати просвітницьку діяльність серед населення (учнівської молоді) щодо формування в них екологічного мислення і свідомості, ставлення до природи як унікальної цінності, що забезпечує умови проживання людства, особисту відповідальність за стан довкілля на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях.

Програмні результати навчання

1. Володіти та застосовувати гуманітарні, природничо-наукові
та професійні знання для вирішення професійних завдань;

4. Вибирати оптимальні методи досліджень, модифікувати, адаптувати
та розробляти нові методи та формувати методику обробки результатів;

8. Аргументувати та захищати розроблені проектні та науково-технічні рішення, вести аргументовану професійну та наукову дискусію;

9. Поєднувати сучасні методи для розроблення енергозберігаючих і екологічно безпечних технологій на засадах наближеного до природи лісівництва, що забезпечують безпеку життєдіяльності людей та їхній захист від можливих наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, застосовувати способи раціонального використання сировинних, енергетичних та інших видів ресурсів;

11. Узагальнювати сучасні наукові знання та застосовувати їх для розв’язання науково-технічних завдань, оцінки запропонованих рішень для втілення результатів у практику;

14. Брати участь у підготовці фахівців та у просвітницькій діяльності серед населення для формування в них екологічного мислення і свідомості, ставлення до природи як унікальної цінності.

 

 


Мета навчальної дисципліни. Формування теоретичних і практичних знань щодо оптимізації та екологічного покращення природних та антропогенних ландшафтів за допомогою різних видів лісових захисних насаджень.

Завдання. При вивченні курсу лісової меліорації студенти повинні засвоїти методи захисного лісорозведення стосовно різних видів лісорослинних умов, а також ретельно вивчити позитивний досвід створення  лісомеліоративних насаджень у розрізі ґрунтово-кліматичних зон. Захисні лісові насадження створюються не лише на родючих сільськогосподарських угіддях, але й у гостро посушливих безлісих районах із засоленими ґрунтами на сухих вододілах з глибокими ґрунтовими водами, недоступними для рослин, на змитих і розмитих землях різної крутизни, щебенистих і каменистих ґрунтах, рухомих пісках, крутих гірських схилах, тощо. Вирощування лісомеліоративних насаджень у таких умовах викликає значні труднощі та потребує застосування спеціальних технологічних прийомів.

За результатами вивчення лісової меліорації майбутній спеціаліст лісового

господарства повинен знати:

а) історію та передовий досвід захисного лісорозведення;

б) сучасний стан та перспективи щодо створення комплексу лісомеліора-

тивних заходів у боротьбі з несприятливими природними факторами навколишнього середовища, особливо в малолісних районах;

в) як користуватися досконалою технологією вирощування захисних наса-

джень в різноманітних лісорослинних умовах та способи підвищення захисного впливу вирощуваних лісових насаджень.

У своїй майбутній виробничій діяльності бакалавр повинен вміти:

а) обґрунтовувати проекти створення системи лісових захисних насаджень

для боротьби з несприятливими явищами навколишнього середовища;

б) виконуючи всі необхідні розрахунки обирати оптимальні схеми ство-

рення захисних лісових насаджень в конкретних кліматичних та ґрунтових умовах;

в) застосовувати сучасні передові методи вирощування лісомеліоративних

насаджень та найбільш ефективно їх використовувати;

г) обґрунтовувати екологічну та економічну ефективність захисного лісо-

розведення.

Знання сукупності вивчення основ управління агроландшафтами, та розробки заходів по відновленню екологічної рівноваги,  де ерозійні процеси на землях сільськогосподарського призначення набули загрозливих розмірів і негативно впливають на екологічний стан довкілля, ведуть до деградації земельних ресурсів, знижують  урожайність сільськогосподарських культур. Навички застосовування знань: студент повинен володіти методикою визначення ерозійних земельних фондів, вмінням проектувати  на них системи захисних насаджень, створенням лісових смуг оптимальних конструкцій,  визначенням асортименту деревних і чагарникових порід для різних агролісомеліоративних районів з урахуванням  конкретних умов місцезростання, лісівничим доглядом  за насадженнями, а при незадовільному стані, проведенням  заходів щодо їх виправлення, господарським  використання пісків, знаннями та їх практичним використанням щодо реалізації потенціальних можливостей природорегулюючих функцій захисних лісових насаджень.

Компетентності

Інтегральна компетентність

Здатність розв'язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі лісового і мисливського господарства або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів лісівничої науки і характеризується комплексністю та відповідністю природних зональних умов.

Загальні компетентності

2.      Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя.

7.   Знання та розуміння предметної області та розуміння професії.

8.  Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

9.  Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності

1.  Здатність застосовувати знання і уміння лісівничої науки й практичний досвід ведення лісового господарства.

4. Здатність аналізувати стан дерев, лісостанів, особливості їх росту і розвитку на основі вивчення дослідних даних, літературних джерел та нормативно-довідкових матеріалів.

5   Здатність вирішувати поставлені завдання зі створення насаджень, їх вирощування та формування на основі вивчення літературних та нормативних джерел передового виробничого досвіду.

6. Здатність вибрати типове обладнання  та інструменти для вирішення сформульованого завдання, а також оцінити економічну ефективність його виконання.

10. Здатність організовувати роботу малих колективів виконавців.

11. Здатність планувати й реалізовувати ефективні заходи з організації господарства, підвищення продуктивності насаджень та їх біологічної стійкості, ощадливого, на екологічних засадах, використання лісових ресурсів.

Програмні результати навчання:

4. Володіти базовими гуманітарними, природничо-науковими та професійними знаннями для вирішення завдань з організації та ведення лісового господарства.

5. Розуміти і застосовувати особливості процесів росту і розвитку лісових насаджень, теорії та принципи веденнялісового і мисливського господарства для вирішення завдань професійної діяльності

6. Здійснювати підбір і використання необхідного обладнання, інструментів для організації виробничого процесу з урахуванням екологічних, технічних та технологічних можливостей.

7. Застосовувати законодавчі акти, нормативно-довідкові матеріали, організаційно-управлінську документацію з організації та ведення лісового і мисливського господарства, знання з економіки та права для забезпечення ефективної виробничої діяльності.

10. Аналізувати результати досліджень лісівничо-таксаційних показників дерев, деревостанів, їх продуктивності, стану насаджень та довкілля, стану мисливських тварин та їх кормової бази.

14. Виконувати чітко та якісно професійні завдання, удосконалювати технологію їх виконання та навчати інших.

15. Впроваджувати розроблені проектні рішення у виробництво та забезпечувати ведення лісового господарства на засадах наближеного до природи лісівництва.


Теми змістовних модулів


Змістовний модуль 1

Тема 1.1. Вступ. Основні терміни та визначення. Завдання та особливості лісової меліорації. Лісова меліорація як наука, зв’язок з іншими науками, роль вчених в розвитку теоретичних основ лісової меліорації. Три етапи лісової меліорації. Значення лісової меліорації для підвищення ефективності агропромислового комплексу. Перспективи розвитку лісової меліорації в Україні.

Тема 1.2.Несприятливі природно – кліматичні фактори в Україні і заходи їм протистояння. Прояв несприятливих природних факторів, які спричиняють вітрову та водну ерозію; заходи протистояння. Розвиток ерозійних процесів на водозборах та система захисних насаджень на водозборах. Три категорії земельного фонду, принцип їх виділення.

Тема 1.3.Основи агролісомеліоративного районування. Обґрунтування агролісомеліоративного районування  (Г.М.Висоцький, Г.Т.Селянінов, Б..Й.Логгінов). Омброевапорометримний корелятив (коефіцієнт зволоження), коефіцієнт водного балансу. Ґрунтові зони та лісомеліоративні райони. 

 Тема 1.4. Категорії лісомеліоративних насаджень (агролісомеліоративні, гідролісомеліоративні, гірськолісомеліоративні, зоолісомеліоративні,  віталісомеліоративні, віалісомеліоративні, тополісомеліоративні).

Змістовний модуль 2

Тема 2.1. Полезахисне  лісорозведення (значення ПЗЛ, холодні вітри, пилові бурі, конструкції полезахисних  смуг, горизонтальна протяжність зони ефективного впливу лісосмуг тощо).

Тема 2.2. Асортимент деревних та чагарникових порід (головні, супутні та чагарникові породи відповідно до  агролісомеліоративних районів),  їх лісомеліоративна характеристика (довговічність, висота, ажурність крон, розвиток кореневих систем, вегетативне та насіннєве розмноження тощо).

Тема 2.3. Агротехніка створення ЗЛН (розвиток теорії і практики степового і захисного лісорозведення І.Я.Данилевський, В.Я.Ломиковський, В.Є.Графф, Л.Г.Барк, Х.С.Полянський, Н.Я.Дахнов, Г.М.Висоцький, Н.П.Кобранов та ін.,   системи обробітку ґрунту).

Тема 2.4. Типові схеми змішування, догляд за рослинами до змикання крон

Тема 2.5.Рубки догляду в ЗЛН (Три основні періоди розвитку лісових смуг, їх особливості щодо завдань з рубок догляду, три категорії дерев – найкращі, допоміжні, дерева що заважають, особливості рубок догляду в лісових смугах із найбільш поширених головних порід).

Тема 2.6.Виправлення смуг незадовільного стану (доповнення, ремонт, реконструкція, відновлення; дві категорії лісосмуг для виправлення  за віком, три групи смуг для виправлення за складом для першої категорії,  три групи смуг для виправлення за станом середовища для другої категорії, заміна поступово, кулісно і послідовно

Змістовний модуль 3

Тема 3.1. Водна ерозія ґрунтів (основні категорії ерозії; древня ерозія; сучасна ерозія; змив – площинна ерозія; розмив – вертикальна або лінійна ерозія; класифікація схилів; класифікація змитих ґрунтів; морфологічні елементи яру; стадії розвитку яру).

Змістовний модуль 4

Тема 4.1. Піски (класифікація, фізичні, хімічні та механічні властивості, родючість, гідрологічний та тепловий режим тощо), та їх господарське використання (залісення та особливості створення насаджень на пісках; випас худоби; садівництво та виноградарство).

Тема 4.2. Рекультивація, гірська меліорація.

Тема 4.3. ЗЛН вздовж шляхів сполучення.

 

 Рекомендована література

Базова

1. Довідник з агролісомеліорації / За ред.П.С. Пастернака 2-ге вид. – К.: Урожай, 1988. – 286 с.

2.Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України. – Фастів: Поліфаст, 1998. – 508 с.

3.Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в  Україні: Монографія. – Харків: Прапор, 2006. – 384 с.

4.Герасименко П. И. Лесная мелиорация. – К.: Вища школа, 1991. – 280 с.

5.Гладун Г.Б. Лісові меліорації агроландшафтів: словник-довідник основних термінів і визначень. – Х.: Нове слово 2003. – 164 с.

6.Гладун Г.Б., Трофименко М.Є., Лохматов М.А. Захисні лісові насадження: проектування, вирощування, впорядкування / За ред. Г.Б.Гладуна. – Х.: Нове слово, 2005. – 390 с. 

7.Гладун Г.Б.. Лохматов Н.А. В.В.Докучаев и лесные мелиорации. – Харьков, Нове слово, 2007. – 574 с.  

 8.Калінін М.І.Лісові культури і захисне лісорозведення. – Львів: Світ. – 1994. – 296 с.

9.Лісова меліорація: Методичні вказівки до лабораторно-практичних занять для студентів лісогосподарського факультету (спеціальність 7.130401 – «Лісове господарство», 7.1304.01.02 – «Лісова меліорація» / К.: НАУ, 1997. – 31 с.

10.ПилипенкоО.І., Юхновський В.Ю., Ведмідь М.М. Система захисту ґрунтів від ерозії: Підручник для ВНЗ ІІІ – ІУ рівнів акредитації. – К.: Златояр, 2004. – 435 с.

Додаткова

1.Альбенський А.В., Калашников А.Ф.,  Озолин Г.П. и др. Агролесомелиорация. – М., 1972. – 320 с.

2. Атлас почв  Украинской ССР / Под ред.Н.К. Крупского, Н.И.Полупана. – К. 1979. – 159 с.

3. Высоцкий Г.Н. Защитное лесоразведение. – К., 1983. – 203 с.

4.Дрюченко М.М.Закріплення і залісення пісків. К., 1973. – 106 с.

5.Трещевский И.В., Шаталов В.Г. Лесные мелиорации и зональне системы противоэрозионных мероприятий. – Воронеж: ВГУ, 1982. – 261 с.

Інформаційні ресурси

1.            Державне агентство лісових ресурсів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/index.

2.            Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3.            Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.