Мета навчальної дисципліни

формування у студентів професійних знань та умінь щодо визначення стійкості рослин сільськогосподарських культур до хвороб та шкідників за їх реакцією на ураження чи пошкодження біотичним чинником, використання сукупності методів оцінки стійкості до шкідливих організмів, визначення взаємовідносин між рослиною – господарем – патогеном у відповідних екологічних умовах середовища для підбору сорту щодо вирощування у певному регіоні районування.

Компетентності

1.     Проектно-технологічна діяльність: готовність застосовувати кваліфіковані методологічні підходи до моделювання сортів, систем захисту сортів, прийомів і технологій виробництва продукції рослинництва.

2.     Здатність розуміти сутність сучасних проблем агрономії, науково-технічну політику в межах виробництва екологічно-безпечної продукції рослинництва.

3.     Володіння методами оцінки стану агрофітоценозів та прийомами створення сортів і гібридів сільськогосподарських культур з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов.

4.     Володіти методами ведення селекційного процесу, методами оцінки вихідного і селекційного матеріалу, прийомами виробництва насіння с.-г. культур.

 Програмні результати навчання

1.     Здатність підбирати та розробляти схеми селекційно-генетичних досліджен.

2.     Здатність використовувати внутрішньовидову та віддалену гібридизацію, мутагенез при створенні сортів рослин, стійких до хвороб.

3.     Уміти підбирати вихідний матеріал для ведення селекційної роботи за певними напрями селекції окремих овочевих культур.

4.     Здатність добирати методи оцінки вихідного та селекційного матеріалу, проводити добір в залежності від задач селекції.


Мета навчальної дисципліни

дати слухачам аспірантури цілісну і послідовну систему знань про основи теорії патологічного процесу, методики науково-дослідної роботи з патогенними організмами, та їх  роль і значення в житті і господарській діяльності людини.

 Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної, в тому числі дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових цілісних знань та професійної підготовки в захисті і карантині рослин.

 Загальні компетентності (ЗК)

 1.     Розробка та виконання державних наукоємних цільових програм із захисту і карантину рослин

2.     Проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок в наукових установах і впровадження результатів наукових результатів в господарствах усіх форм власності.

3.     Моніторинг щодо збереження навколишнього середовища.

 Спеціальні (фахові) компетентності (ФК)

 1.     Здатність застосовувати методики щодо визначення та ідентифікації шкідливих організмів, проводити науково-обґрунтовану фітосанітарну діагностику хвороб рослин, комах, кліщів, нематод, гризунів та бур'янів за механізмами контролю і управління шкідливих організмів в агробіоценозах.

2.     Здатність виявляти закономірності розвитку і поширення комплексу шкідливих організмів і розробляти науково-обґрунтовані захисні заходи від поширених і карантинних шкідливих організмів.

3.     Вміння розробляти технологічні схеми ефективного контролю комплексу шкідливих організмів на основі закономірних знань і вмінь у сфері ентомології, фітопатології та гербології.

4.     Вміння розробляти науково-обґрунтовані комплексні заходи із захисту і карантину рослин для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, їх реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням в сучасних формах землекористування.

 Програмні результати навчання (ПРН)

 1.     Володіти фундаментальними і прикладними знаннями у високотехнологічному захисті та карантині рослин.

2.     Володіти науковими досягненнями ЄС і світу в захисті і карантині рослин в обсязі, необхідному для проведення новітніх якісних наукових досліджень.

3.     Використовувати сучасні наукові методи спостереження, опису, ідентифікації, класифікації, культивування шкідливих об’єктів агробіоценозів України, ЄС і світу.

4.     Володіти професійними науковими знаннями та якісно формулювати наукові проблеми з ентомології, фітопатології та гербології; розширювати і поглиблювати стан наукових досліджень в обраній сфері.

5.     Організовувати спеціальні фітосанітарні заходи із захисту та карантину рослин, використовуючи знання з ентомології, фітопатології, гербології, фітофармакології, фітосанітарного моніторингу.


Мета:

вивчити основні екологічні фактори, які впливають на розвиток патогенів сільськогосподарських рослин; діапазон впливу екологічних факторів на різні види фітопатогенних організмів; особливості адаптації патогенів рослин до дії екологічних факторів; екологічну класифікацію фітопатогенів та їх життєві стратегії; теоретичні та практичні основи впливу на фітопатогенні організми через регулювання екологічних факторів.

 Завдання:

1. Вивчити різноманітні прояви дії екологічних факторів на збудників хвороб рослин;

1.     Вивчити діапазон впливу екологічних факторів на різні види фітопатогенних організмів;

2.     Вивчити особливості адаптації патогенів рослин до дії екологічних факторів;

3.     Вивчити теоретичні та практичні основи впливу на фітопатогенні організми через регулювання екологічних факторів.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

 знати:

 екологічні фактори, які впливають на розвиток патогенів сільськогосподарських рослин; діапазон впливу екологічних факторів на різні види фітопатогенних організмів; особливості адаптації патогенів рослин до дії екологічних факторів; екологічну класифікацію фітопатогенів та їх життєві стратегії; теоретичні та практичні основи впливу на фітопатогенні організми через регулювання екологічних факторів;

 вміти:

 визначати межі впливу екологічного фактора на життєві форми патогенів; передбачати розвиток та поширення хвороб і виникнення епіфітотій; контролювати чисельність фітопатогенів в агроценозах за допомогою різних заходів, що регулюють мікроклімат рослин; розробити систему захисту сільськогосподарської культури залежно від конкретних умов навколишнього середовища.

  

Перелік компетентностей:

 Інтегральна компетентність – здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у галузі захист і карантин рослин або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.

 Загальні компетентності

1.     Участь у розробленні та виконанні державних наукоємних цільових програм із захисту і карантину рослин.

2.     Проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок в наукових установах і господарствах усіх форм власності.

3.     Навички здійснення безпечної науково-виробничої діяльності.

4.     Здійснення моніторингу щодо збереження навколишнього середовища.

 Спеціальні (фахові) компетентності

1.     Здатність обґрунтовувати методики з визначення та ідентифікації шкідливих організмів, проводити фітосанітарну діагностику хвороб рослин, комах, кліщів, нематод, гризунів та бур’янів за стадіями розвитку і етапами органогенезу рослин.

2.     Здатність моніторингу щодо збереження навколишнього середовища.

3.     Здатність виявляти закономірності розвитку і поширення шкідливих організмів і розробляти науково-організаційні умови застосування заходів захисту і карантину рослин.

4.     Здатність обґрунтовувати методи для довгострокового регулювання, розвитку та поширення шкідливих організмів на основі науково-обґрунтованих моделей прогнозу, комплексних економічних порогів шкідливості, ефективності захисної дії корисних організмів, енергоощадних та природоохоронних технологій, які забезпечують високоефективний захист і карантин рослин.

 Міждисциплінарні зв’язки:

1.     Загальна фітопатологія.

2.     Сільськогосподарська фітопатологія.

3.     Імунітет рослин.

4.     Мікологічні та фітопатологічні методи експериментальних досліджень.

5.     Мікологія.

6.     Комплексні системи захисту рослин.

7.     Екологія.

8.     Хімічний захист рослин.

9.     Ботаніка.


Мета:

знаходження та удосконалення шляхів підвищення якості насіння та урожайності сільськогосподарських культур. Зважаючи на це, магістру слід оволодіти методикою визначення та оцінювання порушень анатомічної будови та фізичних відхилень у насіння, спричинених хворобами.

 Завдання:

1. Вивчити різноманіття та морфологічні прояви хвороб рослин;

1.     Вивчити діагностичні ознаки найбільш поширених та небезпечних збудників хвороб сільськогосподарських рослин, що спричиняють патологію насіння;

2.     Засвоїти методи, що використовуються для діагностики хвороб рослин;

3.     Сформувати практичні навички роботи з фітопатогенами різної природи.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач повинен

знати:

умови ураження насіння патогенами; методи фітопатологічної експертизи насіння; шляхи зниження ураження та травмування насіння; патологію насіння основних груп культур; сапротрофну мікобіоту насіння; методи отримання здорового насіння;

вміти:

самостійно, з використанням різних методів, діагностувати хвороби та патології насіння; ізолювати та ідентифікувати фітопатогенну і сапротрофну мікрофлору насіння; оцінювати якість насіннєвого матеріалу; запобігати втратам насіння та зниженню його цінності; обґрунтувати спеціальні заходи щодо підвищення якості насіння.

Інтегральна компетентність.

Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у галузі захист і карантин рослин або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.

Загальні компетентності:

1.          Участь у розроблені та виконанні державних наукоємних цільових програм із захисту і карантину рослин.

2.          Навички здійснення безпечної науково-виробничої діяльності.

3.          Здійснення моніторингу щодо збереження навколишнього середовища.

4.          Проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок в наукових установах і господарствах усіх форм власності.

 

Спеціальні (фахові) компетентності:

1.      Здатність обґрунтовувати методики з визначення та ідентифікації шкідливих організмів, проводити фітосанітарну діагностику хвороб рослин, комах, кліщів, нематод, гризунів та бур'янів за стадіями розвитку і етапами органогенезу рослин.

2.      Здатність розробляти технологічні регламенти ефективного контролю комплексу шкідливих організмів із оптимізованими науково обґрунтованими  концепціями захисту і карантину рослин.

3.      Здатність розробляти комплексні заходи із захисту і карантину рослин для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, їх реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням в сучасних формах землекористування.

4.      Здатність проводити логістику у захисті і карантині рослин.

 Міждисциплінарні зв’язки:

1.     Загальна мікологія;

2.     Загальна фітопатологія;

3.     Сільськогосподарська фітопатологія;

4.     Імунітет рослин.


Предметом вивчення навчальної дисципліни «Фітопатологія» є хвороби рослин різної етіології, біологічні особливості їх збудників та їх екологічні вимоги, способи і методи застосування захисних заходів.

Метою вивчення дисципліни «Фітопатологія» є формування у здобувачів професійних знань і умінь щодо сільськогосподарських культур, видового складу збудників та ареалів поширення, діагностичних ознак прояву хвороб на різних органах рослин, впливу біотичних і абіотичних факторів середовища на розвиток хвороб, джерел та місць резервування інфекції, заходів захисту від окремих хвороб і хвороб окремої культури.

Очікувані результати навчання: здобувач повинен знати предмет вивчення, мету та завдання курсу; основні поняття та терміни дисципліни, самостійно діагностувати найбільш поширені і шкідливі хвороби сільськогосподарських культур, виділяти та ідентифікувати збудників, обґрунтовувати, планувати та проводити агротехнічні, селекційно-насінницькі, біологічні, хімічні заходи захисту рослин; визначати ефективність використання різноманітних захисних заходів.

Вивчення дисципліни «Фітопатологія» базується на знаннях, отриманих з попередніх дисциплін: «Мікробіологія», «Фізіологія рослин», «Землеробство», «Гербологія». На цю дисципліну опираються «Рослинництво», «Овочівництво», «Плодівництво», «Фітофармакологія», «Біологічний метод у захисті рослин».


Мета:

формування у студентів професійних знань та умінь щодо визначення стійкості рослин сільськогосподарських культур до хвороб та шкідників за їх реакцією на ураження чи пошкодження біотичним чинником, використання сукупності методів оцінки стійкості до шкідливих організмів, визначення взаємовідносин між рослиною-господарем-патогеном у відповідних екологічних умовах середовища для підбору сорту щодо вирощування у певному регіоні районування.

 Завдання:

вивчити типи та особливості паразитизму фітопатогенних мікроорганізмів, їх специфічність та мінливість, загальну характеристику та особливості взаємовідносин шкідників з рослинами, форми та механізми стійкості рослин до шкідливих організмів, селекцію рослин на стійкість до шкідливих організмів.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач повинен

 знати:

 ·        теоретичні основи та механізми стійкості рослин до хвороб та шкідників;

·        особливості та специфіку селекції рослин на стійкість до шкідливих організмів;

 вміти:

 ·        визначати ступінь стійкості сортів сільськогосподарських культур;

·        користуватись методами гістологічного аналізу;

·        встановлювати належність фітопатогенних грибів до певних фізіологічних рас.

Перелік компетентностей:

 Інтегральна компетентність – здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми, що характеризуються комплексністю та невизначеністю умов у біотехнології та біоінженерії, або у процесі навчання, що передбачає застосування теорій та методів біотехнології та біоінженерії.

 Загальні компетентності

1.     Прагнення до збереження навколишнього середовища.

2.     Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

3.     Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

4.     Навички здійснення безпечної діяльності.

 

Спеціальні (фахові) компетентності

1.     Здатність працювати з біологічними агентами, використовуваними у біотехнологічних процесах (мікроорганізми, гриби, рослини, тварини, віруси, окремі їхні компоненти).

2.     Здатність здійснювати експериментальні дослідження з вдосконалення біологічних агентів, у тому числі викликати зміни у структурі спадкового апарату та функціональній активності біологічних агентів.

3.     Здатність дотримуватися вимог біобезпеки, біозахисту та біоетики.

4.     Здатність оцінювати ефективність біотехнологічного процесу.

 Міждисциплінарні зв’язки:

1.     Загальна фітопатологія.

2.     Сільськогосподарська фітопатологія.

3.     Селекція.

4.     Мікологія.

5.     Комплексні системи захисту рослин.

6.     Рослинництво.

7.     Хімічний захист рослин.

8.     Ботаніка.