Епіфітотіологія є однією з фундаментальних основ захисту рослин, теоретичним підґрунтям управління фітосанітарним станом посівів та агроландшафтів. Вирішуючи проблеми формування екологічно збалансованого сільського господарства, епіфітотіологія сприяє зростанню виробництва та підвищенню якості продукції рослинництва шляхом попередження недобору врожаю через шкідливі організми (біологічні стресори). 

Епіфітотіологія має за мету проаналізувати різні заходи захисту рослин від хвороб на основі інтенсивності наростання інфекції і взаємозв’язку між кількістю інфекційного початку і розвитком хвороби, визначити вплив селекції та застосування фунгіцидів на стійкість до хвороб і перебіг процесу обмеження та ліквідації епіфітотій. Стратегія боротьби з шкідливими організмами на епіфітотичній основі дозволяє розвивати захист рослин як єдину наукову і практичну дисципліну екологічного профілю, уникати її одностороннього розвитку

Метою Загальної мікології є формування у студентів професійних знань та умінь встановлення морфолого-біологічних властивостей грибів, їх поширення,  ролі та значення в житті і господарській діяльності людини.

Завдання навчальної дисципліни сприяти поглибленню знань з біології, морфології та фізіологічних властивостей грибів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: мету та об`єкти мікології;

будову грибів та їх фізіологічні властивості;

особливості росту грибів по відношенню до субстрату;

видозміни міцелію, його спочиваючі стадії;розмноження різних груп грибів.

вміти: визничити групу грибів за будовою вегетативного тіла;

ізолювати міксоміцети і визначати особливості їх росту;

визначати спосіб розмноження;

встановлювати здатність утворювати анаморфну і телеоморфу, з`ясовувати умови їх існування і відносити до групи паразитизму.


Фітопатологія вивчає як захворювання рослин, так і патологічний процес і ознаки хвороби, за якими хвора рослина відрізняється від здорової; вона виясняє причину, що викликає хворобу, вивчає закономірності виникнення і поширення хвороб і роль факторів навколишнього середовища, які сприяють або перешкоджають хворобі та її поширенню; розробляє прогноз появи хвороб, вивчає шкодочинність і втрати, спричиненні ними; вивчає питання імунітету рослин; розробляє прийоми і засоби для попередження хвороб і лікування хворих рослин.     Завдання фітопатології полягає у всебічному вивченні хвороб рослин, виясненні способів їх попередження і боротьби з ними. Крім цих практичних завдань, спрямованих на зниження втрат врожаю від хвороб, фітопатологія вирішує ряд теоретичних проблем, зокрема досліджує закономірності взаємозв’язку хворої рослини із патогеном у конкретних умовах навколишнього середовища, тобто патогенез (історія розвитку хвороби), природу імунітету рослин і роль генетичних факторів в успадкуванні цієї властивості у рослин.                        Метою викладання навчальної дисципліни “Загальна фітопатологія” є формування у студентів професійних знань та умінь щодо патологічного процесу рослин, етіології хвороб, ролі біотичних і абіотичних факторів у їх появі та розвитку, у з`ясуванні чинників, які стримують поширення патогенів і спричинюваних ними захворювань.