Предметом вивчення навчальної дисципліни є об’єктивні закономірності виникнення, перебігу та затухання інфекційних хвороб в популяціях рослин;  чинники епіфітотичного процесу для визначення стратегії  інтегрованого захисту рослин  при обмеженні розвитку епіфітотій найбільш шкідливих хвороб сільськогосподарських культур.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми здобувачі повинні знати:

 -основні причини виникнення масових захворювань   сільськогосподарських   рослин;

-   роль патогена, рослини-живителя та умов навколишнього середовища у

    виникненні, перебігу та затуханні епіфітотичного процесу;

 -  шляхи поширення інфекції, механізм зараження рослин;

 -  особливості інфекційного процесу в період епіфітотій;

 -  мінливість  епіфітотичного процесу та можливість управляти ним;

 - типи епіфітотій,  їх динаміка та фази  розвитку;

 - особливості епіфітотіології грунтових, насіннєвих, повітряно-

 - основи профілактики епіфітотій;крапельних

    та трансмісивних інфекцій;

     вміти:

 -  виявляти  епіфітотичні осередки у агробіоценозах та досліджувати  стадії

    епіфітотичного процесу ;

-  синтезувати  відомості  фітосанітарного моніторингу  посівів і насаджень 

    із урахуванням стану патогена, сортових особливостей культури та

     багатострокових прогнозів погоди;

 -  визначати методи  захисних заходів та  строки  їх проведення проти

     потенційно небезпечних збудників хвороб;

 -  здійснювати математичний  аналіз факторів, що визначають тип або форму

     епіфітотій різноманітних сільськогосподарських культур.

 ТЕМА 1 

Поняття про епіфітотії, епіфітотичний процес , його моделі та внутрішні і зовнішні чинники,

Підтема 1. 1. Значення епіфітотіологї у виробництві  сільськогосподарської продукції.

Завдання, мета і об’єкти  Історія розвитку та сучасний стан епіфітотіології. . Роль вітчизняний  і зарубіжних учених у розвитку епіфітотії  як науки. Розміри втрати урожаю від хвороб в період епіфітотій. Роль заходів і засобів захисту  від хвороб.  Сучасні досягнення  в галузі захисту рослин у вітчизняній і зарубіжній науці.

                         Підтема 1.2  Поняття про епіфітотії

 Епіфітотії та їх наслідки у суспільстві. Епіфітотичний процес як біоекологічне явище.       Типи епіфітотій.  Динаміка епіфітотій та їх тривалість. Основні передумови виникнення епіфітотій – роль патогена, рослини-живителя та  с середовища.  Профілактика епіфітотій.                                                                                        

Підтема  1. 3. Ареали хвороб

Поняття про ареали збудників хвороб Причини їх змін. Способи поширення патогенів у природі.                                                                                       

Підтема 1. 4.  Паразитарні системи.

Становлення  паразитаних систем. Концепція трофічних  зв’язків паразит–рослина-господар. Еволюційні критерії паразитарних систем Адаптивні стратегії популяцій у життєвому циклі та тактики видів життєдіяльності патогенів. Класифікація паразитарних систем. 

                                             

Підтема 1.5. Моделі епіфітотичного процессу

Схеми  моделей епіфітотичного процесу. Внутрішні рушійні сили епіфітотичного поцесу.  Стадії та повторюваність епіфітотій. Епіфітотична класифікація    інфекційних  хвороб 

                                                       

Підтема  1.6.  Внутрішні біологічні  специфічні фактори епіфітотичного процесу

            Джерела збудників інфекції, їх класифікація. Специфічні (основні, додаткові) і неспецифічні джерела інфекції.                                                

           Механізми передачі збудників інфекційних хвороб (у часі і  просторі) як внутрішній специфічний фактор епіфітотичного  процессу.                                          

           Роль рослини господаря у виникненні і  розвитку епіфітотії. Сприйнятливість,  горизонтальна і вертикальна  стійкість.

  

Підтема 1. 7. Зовнішні неспецифічні фактори  епіфітотичного процесу

      Роль абіотичних ( температури, вологості, світла, освітлення, вуглекислого газу і біотичних (мікроорганізмів-антагоністів, гіперпаразитів, комах-переносників тощо) чинників як активаторів та депресантів епіфітотичного процесу.

 

Підтема 1. 8. Динаміка розвитку епіфітотій

 Поняття про епіфітотичний осередок, спорадичну захворюваність, епіфітотичний спалах, епіфітотію, панфітотію. Форми проявлення епіфітотичного процесу. Швидкість розвитку епіфітотичного процесу за простими і складними процентами..                                                             

 

ТЕМА 2 

Епіфітотична класифікація інфекційних хвороб та особливості розвитку кожного класу


Підтема 2.1. Еклогічна класифікація інфекційних хвороб . 

Характертстика  грунтових, насіннєвх,  повіряно-крапельних, трансмісивних  груп

Підтема 2.2. Особливості епіфітотіології ґрунтових інфекцій

Грунтово-насіннєві:  кила капусти, чорна ніжка капусти, рак картоплі., звичайна, порошиста, срібляста парша картоплі, коренеїд,  кореневий рак плодових, біла гниль денця, коренева гниль табаку.

Грунтово-повітряні:  церкоспорельозна, офіобольозна коренева гниль злаків, коренева гниль ягідних

Грунтово-повітряно-насіннєві: звичайна і фузаріозна коренева гниль злаків сажка цибулі, біла гниль соняншника, різоктоніоз картоплі., смугастий гельмнтоспоріоз, стеблова  сажка жита.

 

Підтема 2.3. Особливості епіфітотіології насіннєвих інфекцій

Типово-насіннєві: летюча сажка пшениці, ячменю, жита , вівса.

Контактно-насіннєві: тверда сажка пшениці, жита, ячменю,, чорна ніжка, кільцева гниль., штрихувата та крапчаста  мозаїка картоплі.

.                                                                                                             

Підтема 2.4. Особливості епіфітотіології крапельно-повітряних інфекцій

Аерогенні: бура  іржа , стеблова, карликова, корончаста, іржа льону, сливи, бокальчаста смродини, борошниста роса злаків, агрусу, винограду

Повітряно крапельні: мілдью, септоріоз томатів, груші, смородини, антракноз смородини, винограду, малини, клядоспоріоз, клястероспоріоз, парша  яблуні

Повітряно-насіннєві рінхоспоріоз, церкоспороз, макроспоріоз, альтернаріоз картоплі, бактеріоз огірка

Повітряно-крапельно-насіннєві: аскохітоз гороху, льону, антракноз конюшини., септоріоз злаків, фітофтороз картоплі, пероноспороз цибулі, капусти, сої, фомоз капусти, буряків, зонтичних, бактеріальний. рак томату, судинний бактеріоз капусти.

 

                                      Підтема 2.5. Особливості епіфітотіології  трансмісивних інфекцій.

Типово-трансмісивні:  ро сійська мозаїка злаків, заляльковування віса, звичайна мозаїка огірка,, стовбур, звичайна мозаїка гороху, махровість смородини, жовтяниця бобів, філодія.

Трансмісивно-насіннєві: мозаїка цибулі, капусти, скручування листя картоплі, жовтяниця буряків, мозаїка сої, квасолі.

Трансмісивно-контактні: бронзовість томатів, смугаста мозаїка злаків, шарка сливи.

Трансмісивно-контактно-насіннєві: карликова мозаїка кукурудзи, червона смугастість сорго, мозаїка буряків, зморшкувата мозаїка картоплі, ВТМ помідор

   Реко мендоваана література: 

1.     Бейлин  И.Г. Паразитизм и эпифитотиология . М.: Наука, 1986

2.     Попкова К.В.Общая фитопатология .. М.: Агропромиздат, 1989. 396 с.

3.     Чулкина В.А. Биологические основы епифитотиологии. М.: ВО Агропромиздат, 1991. 277с  

4.     .Чулкина В.А. Епифитотиология (Экологические основы защиты растений.  Новосибирск, 1998.  321 с.

 



 Мета- сформувати у студентів систему знань про хвороби рослин – симптоматику неінфекційних та  інфекційних хвороб рослин, їх збудників з  біологічними особливостями та екологічними вимогами; вивчити  сучасні методи захисту рослин для обмеження розвитку хвороб на основі прогнозів, цілеспрямованого застосування сучасних методів і засобів  з урахуванням стану навколишнього середовища.

Завдання - ознайомитися із  основними збудниками інфекційних хвороб рослин, їх етіологією,  поширеністю, шкідливістю,  біологічними особливостями збудників; навчитися діагностувати інфекційні та неінфекційні хвороби та  аналізувати фітосанітарний стан посівів і насаджень; закласти основи принципів планування  і застосування захисних заходів на  основних сільськогосподарських культурах.

Згідно з вимогами професійної програми студенти повинні:

знати     -  причини виникнення  непаразитарних хвороб;

 - основні збудники інфекційних хвороб – гриби, бактерії,  віруси,   

                  мікоплазми, актиноміцети, вищі квіткові рослини-паразити;

-  біологію  розвитку збудників, джерела їх збереження та способи

    розповсюдження;

              -   вплив умов навколишнього середовища на патологічний процес;

              -   шкідливість хвороб та розміри втрат урожаю від них;

              -   обґрунтування заходів захисту сільськогосподарських культур

                   проти хвороб.

вміти   -  самостійно визначити за діагностичними ознаками найбільш

                 поширені та шкідливі  хвороби сільськогосподарських культур;

                        -  визначати етіологію хвороб та ідентифікувати збудників;

 -  оцінювати фітосанітарній стан посів, прогнозувати виникнення і

     поширення хвороб залежно від        погодних    умов;

    -  планувати та проводити агротехнічні, селекційно-насіннєві,

       агротехнічні, біологічні та хімічні заходи захисту рослин;

    -  визначати технічну, господарську та економічну ефективність

       проведених заходів.

 Компетентності

1.Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних наукових джерел. Здатність працювати з різними джерелами інформації, аналізувати  її, формулювати наукові гіпотези.

2.Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

3.Здатність виявляти, локалізувати і ліквідовувати шкідливі організми за результатами інспектування та фітосанітарної експертизи.

4.Здатність розробляти і застосовувати технології захисту рослин на обєктах сільськогосподарського та іншого призначення.

Програмні результати навчання

 Здатність обґрунтовувати методики з визнчення  хвороб різної етіології та ідентифікація збудників, проводити діагностику хвороб рослин за стадіями розвитку і етапами органогенезу рослин. визначати показники ураженості рослин хворобами та розробляти різноманітні методи захисту рослин на підставі біологічних особливостей патогенів.  


Тема 5. Інтегрований захист рослин.  Характеристика селекційно-насінницького, господарського-організаційного, агротехнічного, хімічного, фізико-механічного, біологічного методів, імунітету рослин, карантину рослин, фітосанітарного моніторингу.

 Тема 6. Основні грибні, бактеріальні, вірусні хвороби пшениці  жита, ячменю, вівса і система заходів захисту зернових культур від хвороб.

Тема 7. Головні хвороби кукурудзи та  система  заходів захисту кукурудзи проти хвороб. 

Тема 8. Хвороби  круп’яних культур: проса, рису, гречки і  заходи захисту від них.

Тема 9. Грибні, бактеріальні, вірусні хвороби зернобобових культур і   система заходів захисту проти них.

Тема 10. Основні хвороби ріпаку, льону, хмелю і система заходів захисту проти них

Тема 11. Грибні, вірусні, бактеріальні хвороби соняшнику .Система заходів захисту соняшника від хвороб.

Тема 12.  Хвороби цукрового буряку. Особливості захисту  насінників. Система  заходів захисту буряку від хвороб під час вегетації і при зберіганні коренеплодів. . 

Тема 13. Грибні, бактеріальні та вірусніі хвороби капустяних культур. Система заходів проти хвороб капусти.   Фітосанітарні профілактичні заходи при вирощувані розсади у закритому грунті. Хімічний метод захисту розсади та насінників.

Тема 14. Хвороби моркви під час вегетації і  зберіганні коренеплодів. Система заходів захисту моркви від хвороб.

 Тема 15.  Хвороби  цибулі та часнику.Система захисту цибулі і часнику від хвороб.   Вплив агротехнічних заходів на розвиток рослин,  дозрівання цибулин та стійкість до хвороб  у період зберігання. Особливості профілактичних заходів насінників.

 Тема 16. Хвороби пасльонових  культур.Особливості захисту  культури у закритому грунті. Система  заходів захисту проти хвороб у відкритому грунті.  Санітарно-профілактичні заходи.

Тема 17. Хвороби гарбузових культур. Система захисту огірка у відкритому та закритому грунті.                                                                    .

Тема 18. Хвороби зерняткових плодових  культур.Система захисних заходів яблуні і груші проти хвороб у розсадниках, молодих і плодоносних насадженнях. Прогнозування  прояву  парші і сигналізації строків проведення захисних  заходів.                 

Тема 19. Хвороби кісточкових плодових культур. Система захисту кісточкових культур проти хвороб   у розсадниках, молодих і плодоносних насадженнях.                   

Тема 20. Хвороби ягідних культур. Система заходів захисту проти хвороб  



Мета –  сформувати у студентів систему професійних знань та умінь щодо визначення хвороб сільськогосподарських культур, симптоматики неінфекційних та  інфекційних хвороб рослин, їх збудників з  біологічними особливостями та екологічними вимогами, ареали поширення, джерел інфекції та шляхів її поширення, сучасних методів захисту рослин для обмеження розвитку хвороб на основі фітосанітарного моніторингу  та прогнозів, цілеспрямованого застосування засобів  з урахуванням стану навколишнього середовища.

Дисципліна «Сільськогосподарська фітопатологія» є нормативною навчальною дисципліною циклу «Професійна та практична підготовка» освітньо-професійної програми навчального  плану підготовки  фахівців кваліфікаційного ступеня «бакалавр» напряму 6.90105 “Захист рослин”.

Завдання- ознайомитися із  основними хворобами рослин,   різної етіології,  їх   поширеністю, шкідливістю,  біологічними особливостями збудників, умовами  розвитку хвороб;

-      навчитися діагностувати інфекційні та неінфекційні хвороби та  аналізувати фітосанітарний стан стану посівів і насаджень;

               - закласти основи принципів планування  і застосуваня захисних заходів на  основних сільськогосподарських культурах

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: -  поняття про хвороби рослин, їх сутність, шкідливість,

               симптоматику;

     біологічні особливості та екологічні вимоги збудників інфекційних

       хвороб - грибів, бактерій, актиноміцетів, вірусів тощо;

-      чинники, що сприяють виникненню неінфекційних хвороб рослин;

       -       методи захисту рослин (селекційно-насінницький, агротехнічний,

                фізико-механічний, біологічний, хімічний, карантин рослин) від

                хвороб;

   -   загально прийняті методики обліку найбільш поширених хвороб;

вміти:  -виявляти і діагностувати основні  хвороби зернових, зернобобових,  технічних, овочевих,        плодово-ягідних культур ;

             - оцінювати фітосанітарний стан посівів и насаджень ;

             - приймати рішення щодо проведення захисних заходів з метою

       обмеження розвитку хвороб;

             - визначати технічну, господарську та економічну ефективність

       проведених заходів.

Компетентності

1.Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних наукових джерел. Здатність працювати з різними джерелами інформації, аналізувати  її, формулювати наукові гіпотези.

2.Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

3.Здатність виявляти, локалізувати і ліквідовувати шкідливі організми за результатами інспектування та фітосанітарної експертизи.

4.Здатність розробляти і застосовувати технології захисту рослин на обєктах сільськогосподарського та іншого призначення.

Програмні результати навчання

 Здатність обґрунтовувати методики з визнчення  хвороб різної етіології та ідентифікація збудників, проводити діагностику хвороб рослин за стадіями розвитку і етапами органогенезу рослин. визначати показники ураженості рослин хворобами та розробляти різноманітні методи захисту рослин на підставі біологічних особливостей патогенів,  

Тема 18. Грибні, бактеріальні та вірсуні хвороби капустяних культур. Система заходів проти хвороб капусти.   Фітосанітарні профілактичні заходи при вирощувані розсади у закритому грунті. Хімічний метод захисту розсади та насінників.

Тема 19. Хвороби моркви під час вегетації і  зберіганні коренеплодів. Система заходів захисту моркви від хвороб.

 Тема 20Хвороби  цибулі та часнику.Система захисту цибулі і часнику від хвороб.   Вплив агротехнічних заходів на розвиток рослин,  дозрівання цибулин та стійкість до хвороб  у період зберігання. Особливості профілактичних заходів насінників.

 Тема 21. Хвороби помідор та інших пасльонових культур.Особливості захисту  культури у закритому грунті. Система  заходів захисту проти хвороб у відкритому грунті.  Санітарно-профілактичні заходи.

Тема 22. Хвороби гарбузових культур. Система захисту огірка у відкритому та закритому грунті.                                                                    .

Тема 23. Хвороби зерняткових плодових  культур.Система захисних заходів яблуні і груші проти хвороб у розсадниках, молодих і плодоносних насадженнях. Прогнозування  прояву  парші і сигналізації строків проведення захисних  заходів.                 

Тема 24. Хвороби кісточкових плодових культур. Система захисту кісточкових культур проти хвороб   у розсадниках, молодих і плодоносних насадженнях.                   

Тема 25. Хвороби смородини і агрусу, малини, суниці. Система заходів захисту проти хвороб  Тема 26. Хвороби винограду та система захисту винограду від хвороб.






Мета – передбачає формування системи знань про об’єктивні закономірності виникнення, перебігу та затухання епіфітотичного процесу, факторів, що його спричинюють для  визначення стратегії інтегрованого захисту рослин  при обмеженні розвитку епіфітотій найбільш шкідливих хвороб сільськогосподарських культур. Епіфітотіологія  – системна теоретична та практична дисципліна, предметною галуззю її є виявлення та вивчення внутрішніх біологічних механізмів при виникненні, перебігу та затуханні епіфітотичного процесу; встановлення взаємозв’язків  між популяціями патогена і рослини  та умовами навколишнього середовища; розробки способів управлять  епіфітотичним процесом

Завдання

- дати студентам систему знань про  життєві тенденції розвитку основних груп патогенних організмів, які спричинюють  епіфітотії;

-  навчити виявляти фактори виникнення епіфітотій та  основні біотичні, абіотичні і антропогенні  чинники епіфітотичного процесу;

- сформувати навички з визначенням можливих причин раптового зростання розвитку шкідливих організмів;

- навчити   аналізувати фітосанітарний стан  агробіоценозів з прогнозуванням  розвитку збудників хвороб ;

-     вміти визначати стратегію боротьби із шкідливими організмами на підставі  даних фітосанітраного моніторингу посівів і насаджень.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: .

-         основні причини виникнення масових захворювань

    сільськогосподарських рослин;

-          роль патогена, рослини-живителя та умов навколишнього середовища у виникненні, перебігу та затуханні епіфітотичного процесу;

-         шляхи поширення інфекції, механізм зараження рослин;

-         особливості інфекційного процесу в період епіфітотій;

-         мінливість  епіфітотичного процесу та можливість управляти ним;

-         типи епіфітотій,  їх динаміка та фази  розвитку;

-         особливості епіфітотіології грунтових, насіннєвих, повітряно-крапельних та трансмісивних інфекцій;

-         основи профілактики епіфітотій;

-         особливості епіфітотіології найбільш шкідливих  інфекційних хвороб.

      уміти:

       -  виявляти  епіфітотичні осередки у агробіоценозах та досліджувати

          стадії епіфітотичного процесу;

-         синтезувати  відомості  фітосанітарного моніторингу  посівів і

 

     насаджень із урахуванням стану патогена, сортових особливостей

     культури,   багатострокових прогнозів погоди;

   -визначати методи  захисних заходів та  строки  їх проведення проти

     потенційно небезпечних збудників хвороб;

   -проведення математичного  аналізу факторів, що визначають тип або

    форму епіфітотій різноманітних сільськогосподарських культур.

 

Компетентності

1.Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних наукових джерел. Здатність працювати з різними джерелами інформації, аналізувати  її, формулювати наукові гіпотези.

2.Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

3.Здатність виявляти, локалізувати і ліквідовувати шкідливі організми за результатами інспектування та фітосанітарної експертизи.

4.Здатність розробляти і застосовувати технології захисту рослин на обєктах сільськогосподарського та іншого призначення.

Програмні результати навчання

 Здатність виявляти  джерела  інфекції, осередки епіфітотій та їх  спорадичні  спалахи, обґрунтовувати типи епіфітотій з  метою  порушення шліхів її поширення, створення несприятливих умов для ураження рослин, скорочення кількості генерацій і стримання розмноження. Заходи запобігання  епіфітотій.

Тема 5. Моделі епіфітотичного процессу                                                     

Тема 6.  Внутрішні біологічні  специфічні і зовнішні неспецифічні фактори епіфітотичного процесу

Тема 7. Динаміка розвитку епіфітотій

Тема 8. Особливості епіфітотіології ґрунтових інфекцій

Тема 9. Особливості епіфітотіології насіннєвих інфекцій

Тема 10 Особливості епіфітотіології крапельно-повітряних інфекцій

Тема 11. Особливості епіфітотіології  трансмісивних інфекцій.

Т