Метою вивчення дисципліни є міждисциплінарний і системний підхід до
обґрунтування основних проблем взаємодії людини і навколишнього
середовища з точки зору принципів і стратегій сталого розвитку. 

Курс має на меті формування базових знань з проблем взаємодії людини і навколишнього
середовища, необхідних для прийняття рішень у подальшій професійній
діяльності згідно з принципами сталого розвитку.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Стратегія сталого
розвитку» є:
• вивчення сутності та основних понять і принципів концепції сталого
розвитку суспільства;
• поняття біосфери як динамічної системи;
• основні відомості про глобальні екологічні проблеми людства –
ресурси і розвиток, антропогенні впливи на біосферу;
• якісні і кількісні критерії стійкості природних екосистем, розвитку і
моделювання сталого розвитку суспільства;
• економічні, соціально-політичні, екологічні та етичні проблеми
розвитку;
• проблеми прийняття управлінських рішень.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми здобувачі повинні
знати:
• основні закономірності розвитку відкритих стаціонарних систем;
• взаємозвʼязки між факторами розвитку суспільства;
• індикатори сталого розвитку суспільства;
• умови і управлінські механізми забезпечення прогресивного або
еколого-соціально-економічно збалансованого розвитку.
вміти:
• розраховувати локальні та регіональні індикатори сталого розвитку;
• здійснювати наукові моніторингові дослідження природних і
соціально-економічних систем;
• науково обґрунтовувати рішення, повʼязані з розвитком соціальноекономічних систем;
• формувати плани дій для збалансованого розвитку регіонів;
• впроваджувати рішення, необхідні для забезпечення сталого
розвитку в умовах інформаційного суспільства.
Перелік компетентностей:
Інтегральна компетентність
ІК.01. Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у сфері
екології, охорони довкілля та збалансованого природокористування при
здійсненні професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає
проведення досліджень та/або здійснення інновацій, та характеризуються
комплексністю і невизначеністю умов та вимог.
Загальні компетентності:
ЗК.01. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.
ЗК.03. Здатність генерувати нові ідеї (креативність).
Фахові компетентності:
ФК.01. Обізнаність на рівні новітніх досягнень, необхідних для
дослідницької та/або інноваційної діяльності у сфері екології, охорони
довкілля та збалансованого природокористування.
ФК.02. Здатність застосовувати міждисциплінарні підходи при
критичному осмисленні екологічних проблем.
ФК.06. Здатність управляти стратегічним розвитком команди в процесі
здійснення професійної діяльності у сфері екології, охорони довкілля та
збалансованого природокористування.
Програмні результати:
ПР.02. Уміти використовувати концептуальні екологічні
закономірності у професійній діяльності.
ПР.03. Знати на рівні новітніх досягнень основні концепції
природознавства, сталого розвитку і методології наукового пізнання.
ПР.09. Знати принципи управління персоналом та ресурсами, основні
підходи до прийняття рішень в умовах неповної/недостатньої інформації та
суперечливих вимог.
ПР.14. Застосовувати нові підходи для вироблення стратегії прийняття
рішень у складних непередбачуваних умовах.
ПР.16. Вибирати оптимальну стратегію господарювання та/або
природокористування в залежності від екологічних умов.
ПР.17. Критично осмислювати теорії, принципи, методи і поняття з
різних предметних галузей для вирішення практичних задач і проблем
екології.

Мета вивчення навчальної дисципліни – формування у здобувачів знань щодо екологічної безпеки та загального уявлення про особливості проведення екологічного контролю. Розуміння основних закономірностей формування екологічної небезпеки й управління безпекою; набуття практичних умінь і навичок із забезпечення екологічної безпеки; ознайомлення з головними видами екологічного контролю та логарифмом його проведення на різних рівнях. 

Завдання навчальної дисципліни полягає у:

– засвоєнні закономірностей формування екологічної безпеки;

 – вивченні регіональних небезпек в умовах надзвичайних ситуацій;

 – усвідомленні сучасного рівня управління екологічною безпекою; 

– вивченні сутності ризику в управлінні екологічною безпекою; 

– дослідженні процедур здійснення екологічного контролю;

 – аналізі основних складових та етапів екологічного контролю. 

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач має знати

– принципи забезпечення екологічної безпеки;

 – класифікацію екологічних ситуацій (у тому числі надзвичайних);

 – основи міжнародного законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки;

 – державну політику у галузі екологічної безпеки;

 – принципи організації та основні закономірності управління екологічною безпекою; – регіональні особливості функціонування екологічної безпеки;

 – основні види, складові та особливості проведення екологічного контролю;

 – методологічні, організаційні засади та етапи проведення екологічного контролю. вміти:

 – оцінювати вплив різних об’єктів господарювання на довкілля;

 – аналізувати матеріали ОВД та робити правильні висновки;

 – проводити аналіз виникнення екологічно небезпечних ситуацій;

 – виділяти найбільш характерні для конкретного регіону складові екологічної небезпеки, визначати її рівні;

 – використовувати набуті знання та вміння під час виконання дослідницької роботи з проблем екологічної безпеки конкретного регіону, галузі;

 – визначати структуру та функціональні завдання органів управління екологічною безпекою; – розробляти конкретні організаційні, технічні заходи щодо управлінняекологічною безпекою;

 – виявляти факти порушень природоохоронного законодавства різними об’єктами господарювання;

 – спрямовувати свою науково-дослідницьку діяльність на вирішення регіональних проблем екологічної безпеки. 

Перелік компетентностей

Інтегральна компетентність Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у сфері екології, охорони довкілля та збалансованого природокористування при здійсненні професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій, та характеризуються комплексністю і невизначеністю умов та вимог. 

Загальні компетентності

 ЗК.01. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями. 

ЗК.02. Здатність приймати обґрунтовані рішення. 

Спеціальні (фахові) компетентності 

ФК.02. Здатність застосовувати міждисциплінарні підходи при критичному осмисленні екологічних проблем. 

ФК.03. Здатність до використання принципів, методів та організаційних процедур дослідницької та/або інноваційної діяльності.

 Програмні результати навчання

ПР 01. Знати та розуміти фундаментальні і прикладні аспекти наук про довкілля. 

ПР 02. Уміти використовувати концептуальні екологічні закономірності у професійний діяльності. 

ПР 05. Демонструвати здатність до організації колективної діяльності та реалізації комплексних природоохоронних проектів з урахуванням наявних ресурсів та часових обмежень. 

ПР 10. Демонструвати обізнаність щодо новітніх принципів та методів захисту навколишнього середовища. 

ПР 13. Уміти оцінювати потенційний вплив техногенних об’єктів та господарської діяльності та довкілля. 

ПР 15. Оцінювати екологічні ризики за умов недостатньої інформації та суперечливих вимог.