Розвиток взаємовідносин людства з навколишнім природним середовищем супроводжувався рядом екологічних криз, обумовлених протистоянням людського суспільства природі. Основними принципами розвитку суспільства в кінці XVIII ст. – першій половині ХХ ст. були: боротьба з природою, її підкорення, впевненість, що природні ресурси невичерпні, це призвело в ті часи до локальних і регіональних криз.

Останні 40–50 років характеризуються розвитком глобальної екологічної кризи. Сьогодні людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосистеми всієї планети. Щорічно видобувається понад 10 млрд. т гірських порід з земних надр. Наслідком викидів в повітря та гідросферу великої кількості промислових відходів, хімізації сільського господарства є зникнення на планеті різноманітних видів тварин та рослин (20 років тому на Землі щоденно зникав один вид тварин, а зараз, за даними Всесвітнього фонду охорони живої природи, один вид на годину).

Особливістю екологічної кризи ХХ століття є те, що вона має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це криза, яка охопила всю планету і зумовлена не природними, а виробничими процесами. Особливість сучасної екологічної кризи в глобальних масштабах деградації природного середовища, коли темпи зміни параметрів біосфери в сотні і тисячі разів перевищують темпи природної еволюції.

Таким чином, визначити сучасну екологічну кризу можна як глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною та природою, що пов’язане з невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери.

Економічний розвиток не може зупинитися, але він повинен піти іншим шляхом, не руйнувати природне середовище сферу життя людини. Проблема складається з того, що це усвідомлення потрібно перетворити у конкретні справи і завершити перехід до сталих форм розвитку та способу життя. Кожна держава і суспільство в цілому має право та повинно взяти участь виборі сценарію розвитку цивілізації, оцінити можливості та зважити наслідки діяльності, відповідно до існуючих соціальних, економічних, політичних та науково-технічних умов, розробити концепцію сталого розвитку. Все це потребує широкого кола знань, тому екологічна освіта повинна бути складовою частиною усіх ступенів освіти, включити концепції розвитку і охорони навколишнього природного середовища в усі учбові програми з аналізом причин, які зумовлюють основні проблеми. Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівників.

Мета курсу:  ознайомлення студентів з основними фундаментальними положеннями теоретичної екології, принципами функціонування біосфери, особливостями взаємозвязків біосфери і техносфери, з глобальними і регіональними екологічними проблемами, з проблемами ресурсно-еколого-економічного спрямування, а також з сучасними принципами і стратегіями сталого розвитку, шляхами і засобами гармонізації процесів економічного розвитку суспільства та безпечного розвитку  навколишнього природного середовища.

Програмою передбачено знайомство зі стратегією,  тактикою  i методами вирішення екологічних проблем як локального, так  регіонального, національного i глобального рівнів.

При викладанні дисципліни передбачається використання сучасних технічних засобів (мультимедійний проектор, відеотехніка, епідіаскоп), а також використання комп’ютерних еколого-економічних ігрових  програм (типу „Біля озера”, “Стратегія”, “Збережемо ліс”, “Альтернативна енергетика” та ін.) і широке використання на практичних заняттях екологічних фільмів, відеофільмів – відеододатку до підручників “Основи екологічних знань” і “Основи екології”, підготовлених Всеукраїнською еко-журналістською асоціацією “Вежа”.

 Задачі курсу:

·          Розкрити предмет, методи і місце екології в системі природничих, соціально-економічних дисциплін, висвітлити її зміст і засади.

·          Ознайомити з основними розділами екології, спираючись на сучасні досягнення екологічної науки і практики.

·          Ознайомити з принципами раціонального (збалансованого) природокористування.

·          Сприяти формуванню екологічного світогляду майбутніх фахівців.

Опанувавши курс, студент повинен знати:

·          предмет і завдання сучасної екології як науки;

·          сучасні підходи і положення, концепції екосистемної організації життя в біосфері Землі;

·          основні положення теорії В.І.Вернадського про біосферу та ноосферу;

·          геохімічну роль живих організмів, основні біогеохімічні цикли в біосфері;

·          особливості взаємодії i взаємо­зв'язків всіх компонентів у природничо-соцiально-економічнiй та технологічній сферах;

·          основні глобальні екологічні проблеми і екологічні проблеми України, роль людини і суспільства у їх утворенні і вирішенні;

·          засади сталого розвитку суспільства і принципи стратегії збереження довкілля та життя на Землі.

Опанувавши курс, студент повинен вміти:

·          знаходити і виокремлювати важливі екологічні аспекти в технічній та економічній інформації;

·          оцінювати роль екологічних факторів у розвитку і функціонуванні різних об’єктів людської діяльності;

·          врахувати екологічні аспекти при аналізі та вирішенні техніко-економічних проблем, реалізації програм розвитку підприємств, галузей виробництва.



Розбудова еколого-безпечного майбутнього вимагає високого рівня екологічної освіти і культури населення всіх країн світу, створення нового інтелектуального потенціалу націй, нової ідеології світосприйняття, нових світоглядних позицій. Загрозливий розвиток кризових екологічних явищ в усьому світі викликав об’єктивну необхідність активного переходу людства до гармонійного, тобто соціально-еколого-економічно збалансованого розвитку.

Розвиток екологічної освіти і поширення об’єктивної екологічної інформації мають стати важливим стратегічним принципом державної політики України. Формування цілісного екологічного світогляду, високого рівня культури та екологічних знань мають стати потужним важелем у вирішенні екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України. Реформування екологічної освіти і виховний процес мають здійснюватись з обов’язковим урахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військових сферах.

Стратегічна мета екологічної освіти – формування екологічного світогляду, тактичні цілі – формування високих духовних потреб, підняття рівня морально-етичних принципів: гармонії, любові, оптимізму, гармонізації слова і діла. Принцип гармонії – це принцип примирення індивідуальних, суспільних і природоохоронних інтересів. Формування високоморальної, екологічно грамотної особистості стає найважливішим фактором соціально-економічної стабільності.

Мета курсу: ознайомлення студентів з основними фундаментальними положеннями теоретичної екології, принципами функціонування біосфери, особливостями взаємозвязків біосфери і техносфери, з глобальними і регіональними екологічними проблемами, з проблемами ресурсно-еколого-економічного спрямування, а також з сучасними принципами і стратегіями сталого розвитку, шляхами і засобами гармонізації процесів економічного розвитку суспільства та безпечного розвитку  навколишнього природного середовища.

Програмою передбачено знайомство зі стратегією,  тактикою  i методами вирішення екологічних проблем як локального, так  регіонального, національного i глобального рівнів.

При викладанні дисципліни передбачається використання сучасних технічних засобів (мультимедійний проектор, відеотехніка, епідіаскоп) і широке використання на практичних заняттях екологічних фільмів.

Задачі курсу:

·          Розкрити предмет, методи і місце екології в системі природничих, соціально-економічних дисциплін, висвітлити її зміст і засади.

·          Ознайомити з основними розділами екології, спираючись на сучасні досягнення екологічної науки і практики.

·          Ознайомити з принципами раціонального (збалансованого) природокористування.

·          Сприяти формуванню екологічного світогляду майбутніх фахівців.

 Опанувавши курс, студент повинен знати:

·          предмет і завдання сучасної екології як науки;

·          сучасні підходи і положення, концепції екосистемної організації життя в біосфері Землі;

·          основні положення теорії В.І.Вернадського про біосферу та ноосферу;

·          геохімічну роль живих організмів, основні біогеохімічні цикли в біосфері;

·          особливості взаємодії i взаємо­зв'язків всіх компонентів у природничо-соцiально-економічнiй та технологічній сферах;

·          основні глобальні екологічні проблеми і екологічні проблеми України, роль людини і суспільства у їх утворенні і вирішенні;

·          засади сталого розвитку суспільства і принципи стратегії збереження довкілля та життя на Землі.

 Опанувавши курс, студент повинен вміти:

·          знаходити і виокремлювати важливі екологічні аспекти в технічній та економічній інформації;

·          оцінювати роль екологічних факторів у розвитку і функціонуванні різних об’єктів людської діяльності;

·          врахувати екологічні аспекти при аналізі та вирішенні техніко-економічних проблем, реалізації програм розвитку підприємств, галузей виробництва.