Метою викладання навчальної дисципліни є формування системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх вирішенні, вироб­лення вмінь прогнозувати і контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

Навчальна дисципліна оплює теоретико-методичні основи теорії та практики управління конфліктами в системі менеджменту організацій з урахуванням наукових закономірностей, принципів та методів ефективного управління конфліктними ситуаціями в умовах фахової підготовки і становлення сучасного фахівця з менеджменту.

Завдання навчальної дисципліни:

-     узагальнення теоретичних засад у сфері конфліктології, розуміння основних тенденцій та напрямів ї еволюції;

-     вивчення особливостей взаємовідносин працівників у процесі зародження, протікання та завершення конфліктів в організації;

-     розгляд сучасних теорій управління конфліктами;

-     вивчення методів управління конфліктами в організації;

-     набуття практичних навичок з аналізу і оцінки конфліктів у системі менеджменту організацій;

-     вивчення прогресивних методів попередження і прогнозування конфліктів в умовах виробництва;

-     розгляд системи мотиваційного забезпечення у ході управління кон­фліктом як соціального феномену.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати: предметну сферу і методологічну основу конфліктології; розвиток конфліктологічних ідей за час існування людства; закономірності, функції, принципи та методи конфліктології; елементи внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні ситуації; основи динаміки процесу розвитку конфліктів; теорії механізмів виникнення конфліктів; методи діагностики і аналізу конфліктів; прийоми і методи профілактики конфліктів в організаціях; специфіку форм прояву управлінських конфліктів; методи та засоби забезпечення ефективного управління конфліктами.

уміти: розробляти ефективну систему організаційного попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях; діагностувати і аналізувати конфлікт з визначенням основних конфліктологічних понять; правильно застосовувати різноманітні методи управління конфліктами у конкретних виробничих умовах; реалізовувати основні функції і принципи управління конфліктами; застосовувати моделі поведінки особистості у конфліктній взаємодії за ситуаційним підходом.


Метою викладання навчальної дисципліни є формування системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх вирішенні, вироблення вмінь прогнозувати і контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

Навчальна дисципліна оплює теоретико-методичні основи теорії та практики управління конфліктами в системі менеджменту організацій з урахуванням наукових закономірностей, принципів та методів ефективного управління конфліктними ситуаціями в умовах фахової підготовки і становлення сучасного фахівця з менеджменту.

Завдання навчальної дисципліни:

-     узагальнення теоретичних засад у сфері конфліктології, розуміння основних тенденцій та напрямів ї еволюції;

-     вивчення особливостей взаємовідносин працівників у процесі зародження, протікання та завершення конфліктів в організації;

-     розгляд сучасних теорій управління конфліктами;

-     вивчення методів управління конфліктами в організації;

-     набуття практичних навичок з аналізу і оцінки конфліктів у системі менеджменту організацій;

-     вивчення прогресивних методів попередження і прогнозування конфліктів в умовах виробництва;

-     розгляд системи мотиваційного забезпечення у ході управління кон­фліктом як соціального феномену.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати: предметну сферу і методологічну основу конфліктології; розвиток конфліктологічних ідей за час існування людства; закономірності, функції, принципи та методи конфліктології; елементи внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні ситуації; основи динаміки процесу розвитку конфліктів; теорії механізмів виникнення конфліктів; методи діагностики і аналізу конфліктів; прийоми і методи профілактики конфліктів в організаціях; специфіку форм прояву управлінських конфліктів; методи та засоби забезпечення ефективного управління конфліктами.

уміти: розробляти ефективну систему організаційного попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях; діагностувати і аналізувати конфлікт з визначенням основних конфліктологічних понять; правильно застосовувати різноманітні методи управління конфліктами у конкретних виробничих умовах; реалізовувати основні функції і принципи управління конфліктами; застосовувати моделі поведінки особистості у конфліктній взаємодії за ситуаційним підходом.


Метою викладання навчальної дисципліни «Методика викладання у вищій школі» є формування системи знань, умінь та навичок щодо   дидактичних основ підготовки кадрів  на основі концептуальних засад теорії, методики і методології викладання навчальних дисциплін в системі вищої освіти.

Навчальна дисципліна оплює теоретико-методичні основи теорії та практики методики викладання у вищій школі за визначеними спеціальностями в системі наукових закономірностей,  принципів  та методів навчання в умовах  фахової підготовки і становлення сучасного фахівця аграрної сфери.

3авдання навчальної дисципліни:

- ознайомлення здобувачів зі структурою та змістом навчального процесу у вищому навчальному закладі, з особливостями роботи викладачів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації;

- засвоїти педагогічні форми освітньої взаємодії  викладачів зі студентами;

- навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час вивчення навчальних дисциплін;

- навчитися планувати, організовувати  і аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять, використовувати найбільш ефективні  методи навчання, виховання і розвитку студентів;

- набути початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності;

- ознайомитися з педагогічним досвідом викладацького складу університету ім. В.В.Докучаєва, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що  застосовуються в системі вищої  освіти.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати:

- структуру і зміст навчального процесу у вищому навчальному закладі;

- особливості роботи викладачів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації; 

- педагогічні форми освітньої взаємодії викладачів зі студентами;

- різноманітні дослідно-експериментальні форми педагогічної діяльності;

- методи та засоби забезпечення ефективного управління студентською аудиторією.

              вміти:

-      творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час викладання навчальних дисциплін;

-      планувати, організовувати  і аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять;

-      використовувати найбільш ефективні  методи навчання, виховання і розвитку студентів;

-      вести  науково-методичну роботу;

-      розробляти ефективну дидактичну систему організації навчального процесу;

-      апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що  застосовуються в системі педагогічного процесу;

-      проводити педагогічні експерименти та аналізувати ефективність впровадження педагогічних новацій.

 

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність –  здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у сфері менеджменту та  публічного управління та адміністрування або у процесі навчання, що передбачає застосування теорій та наукових методів і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Загальні компетентності:

1. Навички використання  інформаційно-комунікаційних  технологій  для пошуку, обробки , аналізу інформації з різних джерел та прийняття рішень.

2. Уміння планувати особистісну стратегію управління навчально-творчою діяльністю.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1.       Здатність до саморозвитку, навчання впродовж життя та ефективного менеджменту.

2.       Навички формування та демонстрації лідерських якостей.

3.       Уміння  формувати структуру  та  зміст навчального процесу з підготовки управлінських кадрів.

4.       Уміння систематизувати різноманітні форми організації навчального процесу в університеті (навчальна, наукова, виховна робота).

5.       Уміння аналізувати педагогічні форми освітньої взаємодії з викладацьким складом та іншими здобувачами.

6.       Уміння здійснювати класифікацію методів та засобів забезпечення ефективної самоорганізації навчальної, самостійної та індивідуальної роботи.


Метою викладання навчальної дисципліни «Методика викладання у вищій школі» є формування системи знань, умінь та навичок щодо   дидактичних основ підготовки кадрів  на основі концептуальних засад теорії, методики і методології викладання навчальних дисциплін в системі вищої освіти.

Навчальна дисципліна охоплює теоретико-методичні основи теорії та практики методики викладання у вищій школі за визначеними спеціальностями в системі наукових закономірностей,  принципів  та методів навчання в умовах  фахової підготовки і становлення сучасного фахівця аграрної сфери.

3авдання навчальної дисципліни:

- ознайомлення здобувачів зі структурою та змістом навчального процесу у вищому навчальному закладі, з особливостями роботи викладачів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації;

- засвоїти педагогічні форми освітньої взаємодії  викладачів зі студентами;

- навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час вивчення навчальних дисциплін;

- навчитися планувати, організовувати  і аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять, використовувати найбільш ефективні  методи навчання, виховання і розвитку студентів;

- набути початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності;

- ознайомитися з педагогічним досвідом викладацького складу університету ім. В.В.Докучаєва, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що  застосовуються в системі вищої  освіти.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати:

- структуру і зміст навчального процесу у вищому навчальному закладі;

- особливості роботи викладачів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації; 

- педагогічні форми освітньої взаємодії викладачів зі студентами;

- різноманітні дослідно-експериментальні форми педагогічної діяльності;

- методи та засоби забезпечення ефективного управління студентською аудиторією.

              вміти:

-      творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час викладання навчальних дисциплін;

-      планувати, організовувати  і аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять;

-      використовувати найбільш ефективні  методи навчання, виховання і розвитку студентів;

-      вести  науково-методичну роботу;

-      розробляти ефективну дидактичну систему організації навчального процесу;

-      апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що  застосовуються в системі педагогічного процесу;

-      проводити педагогічні експерименти та аналізувати ефективність впровадження педагогічних новацій.

 

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність –  здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у професійній діяльності згідно спеціальності, або у процесі навчання, що передбачає застосування сучасних економічних теорій та наукових методів управління та адміністрування  і характеризується комплексністю, нестабільністю ринкової кон’юнктури  та невизначеністю умов.

Загальні компетентності:

1.       Здатність до саморозвитку, самореалізації, використання творчого потенціалу.

2.       Визнання морально-етичних аспектів наукових досліджень, необхідності інтелектуальної доброчесності, професійних кодексів поведінки.

3.  Здатність навчатися і бути сучасно освіченим, усвідомлювати можливість навчання впродовж життя.

4.           Навички використання інформаційних та комунікаційних технологій.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1.       Здатність сприймати нову інформацію, обґрунтовувати, презентувати і впроваджувати результати досліджень та здійснювати консультування.

2.        Уміння  формувати структуру  та  зміст навчального процесу з підготовки фахівців з підприємництва, торгівлі та біржової діяльності.

3.       Уміння систематизувати різноманітні форми організації навчального процесу в університеті (навчальна, наукова, виховна робота).

4.       Уміння аналізувати педагогічні форми освітньої взаємодії викладачів зі здобувачами.

5.       Уміння здійснювати класифікацію методів та засобів забезпечення ефективної самоорганізації навчальної, самостійної та індивідуальної роботи.


Метою навчальної дисципліни є формування системи знань про природу управлінської діяльності та психологічні основи міжособистісних ділових контактів в умовах виробництва, набуття практичних навичок  у формуванні ефективних міжособистісних комунікацій, вироблення вмінь щодо створення належного соціально-психологічного клімату в колективі.

Навчальна дисципліна оплює теоретико-методичні основи теорії та практики  психології управління за визначеними спеціальностями в системі наукових закономірностей,  принципів  та методів психологічного впливу в умовах  фахової підготовки і становлення сучасного фахівця аграрної сфери.

Предметом навчальної дисципліни є теоретико-методичні основи процесу управління виробництвом з урахуванням соціально-психологічних факторів міжособистісних відносин у виробничих колективах.

3авдання навчальної дисципліни:

- розгляд теоретичних основ психології управління;

- аналіз історичного розвитку психології управління у межах вітчизняного та закордонного досвіду;

- опанування соціально-психологічних методів системного управління  виробничими колективами в організації%

- вивчення інструментарію системного аналізу психологічної теорії управлінської діяльності працівників в умовах виробництва;

- ознайомлення з методичними підходами щодо обґрунтування психологічних факторів управлінського впливу на виробничі колективи та окремих виконавців;

- опрацювання соціометричних засад визначення соціально-психологічного мікроклімату виробничих колективів;

- розгляд  теоретико-методичних засад управління конфліктами в аграрних формуваннях;

 - набуття практичних навичок з аналізу і оцінки ефективності системи управління виробництвом з урахуванням психологічних факторів взаємодії керівника з підлеглими.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати:

- розвиток психологічних та управлінських ідей за час існування людства;

- закономірності,  функції, принципи та методи психології управління;

- прийоми і методи психологічного впливу на виробничі колективи та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації;  

- психологічні аспекти організації праці та професійної діяльності;

- роль соціально-психологічних чинників в процесі вдосконалення системи управління; 

- сучасні методи попередження власних стресів  менеджера та боротьби з їх наслідками у підлеглих; 

- методику визначення мікроклімату виробничого колективу; 

- методи та засоби забезпечення ефективного управління конфліктами.

уміти:

–      проектувати ефективну систему управління організацією; 

-       застосовувати  різноманітні методи управління виробничим колективом за ситуаційним підходом;застосовувати ефективні моделі психологічного впливу на підлеглих;

-       формувати  індивідуальний  раціональний стиль управління;   

-       здійснювати процес прийняття науково-обґрунтованих управлінських рішень;

-       використовуваити методи соціометричного тестування для   вивчення психологічних потреб особистості;

-       вдосконалювати структуру  управління з урахуванням впливу психологічних факторів;  

-       розробляти практичні рекомендації щодо формування  сприятливого мікроклімату виробничого колективу;

-       використовувати методи попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях.

 

Перелік компетентностей:

Інтегральна компетентність –  здатність розв’язувати складні фахові задачі та практичні проблеми в галузі експертної оцінки ґрунтів, що передбачає застосування теорій та методів відповідної науки і характеризується комплексністю та відповідністю зональних умов.

Загальні компетентності:

1.     Здатність діяти в нестандартних ситуаціях, нести соціальну і етичну відповідальність за прийняті рішення.

2.     Здатність до саморозвитку, самореалізації, використання творчого потенціалу.

3.     Здатність  спілкуватися з представниками різних професійних груп.

4.     Здатність керувати колективом у сфері професійної діяльності, толерантно сприймаючи соціальні, етнічні, конфесійні і культурні відмінності.

5.     Здатність діяти на основі етичних міркувань, соціально відповідально і свідомо.

Спеціальні (фахові) компетентності:

1. Навички управління комплексними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у конкретних виробничих умовах.

2. Вміти застосовувати фахові компетентності, щоб претендувати на управлінські  посади з агрономічних спеціальностей

Метою навчальної дисципліни є формування системи знань про природу управлінської діяльності та психологічні основи міжособистісних ділових контактів в умовах виробництва, набуття практичних навичок  у формуванні ефективних міжособистісних комунікацій, вироблення вмінь щодо створення належного соціально-психологічного клімату в колективі.

Навчальна дисципліна оплює теоретико-методичні основи теорії та практики психології управління за визначеними спеціальностями в системі наукових закономірностей,  принципів  та методів психологічного впливу в умовах фахової підготовки і становлення сучасного фахівця аграрної сфери.

Предметом навчальної дисципліни є теоретико-методичні основи процесу управління виробництвом з урахуванням соціально-психологічних факторів міжособистісних відносин у виробничих колективах.

3авдання навчальної дисципліни:

- розгляд теоретичних основ психології управління;

- аналіз історичного розвитку психології управління у межах вітчизняного та закордонного досвіду;

- опанування соціально-психологічних методів системного управління  виробничими колективами в організації;

- вивчення інструментарію системного аналізу психологічної теорії управлінської діяльності працівників в умовах виробництва;

- ознайомлення з методичними підходами щодо обґрунтування психологічних факторів управлінського впливу на виробничі колективи та окремих виконавців;

- опрацювання соціометричних засад визначення соціально-психологічного мікроклімату виробничих колективів;

- розгляд  теоретико-методичних засад управління конфліктами в аграрних формуваннях;

 - набуття практичних навичок з аналізу і оцінки ефективності системи управління виробництвом з урахуванням психологічних факторів взаємодії керівника з підлеглими.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувачі повинні:

знати: розвиток психологічних та управлінських ідей за час існування людства; закономірності,  функції, принципи та методи психології управління; прийоми і методи психологічного впливу на виробничі колективи та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації; психологічні аспекти організації праці та професійної діяльності; роль соціально-психологічних чинників в процесі вдосконалення системи управління; сучасні методи попередження власних стресів  менеджера та боротьби з їх наслідками у підлеглих; методику визначення мікроклімату виробничого колективу; методи та засоби забезпечення ефективного управління конфліктами..

уміти: проектувати ефективну систему управління організацією; застосовувати різноманітні методи управління виробничим колективом за ситуаційним підходом;застосовувати ефективні моделі психологічного впливу на підлеглих; формувати індивідуальний раціональний стиль управління; здійснювати процес прийняття науково-обґрунтованих управлінських рішень; використовувати методи соціометричного тестування для вивчення психологічних потреб особистості;вдосконалювати структуру управління з урахуванням впливу психологічних факторів; розробляти практичні рекомендації щодо формування сприятливого мікроклімату виробничого колективу; використовувати методи попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях.